Теоретичний матеріал до теми 1: Походження та розвиток біоекономіки

Дослідження численних наукових джерел виявило, що термін «економіка біологічного походження» (biobased economy) бере свій початок з області біотехнологій. Цей термін був вперше визначений Juan Enriquez Cabot та Rodrigo Martinez на семінарі з геноміки в 1997 році і виписка з їх роботи була опублікована в Science Magazine, а саме: «…це частина економіки, котра використовує нові біологічні знання з коммерційною та промисловою метою, в цілях покращення добробуту людини».

До 2005 року цей термін «економіка біологічного походження» в основному використовувався відносно господарської діяльності, пов’язаної з науковою та науково-дослідною діяльністю, зосередженою на біотехнології, тобто на розумінні механізмів і процесів, що мають місце на генетичних та молекулярних рівнях, та її застосування до виробничого процесу.

З 2005 року почали використовувати дещо ширше та схоже поняття біоекономіки, яке відрізнялося сферою використання та проблемами, що досліджувалися

У роботі Andy W. Sheppard, Cameron Begley та ін., зокрема зазначено, що біоекономіка включає всі види економічної діяльності, пов'язані з винаходом, розвитком та виробництвом частково нехарчових продуктів та процесів, що базуються на біологічних ресурсах. Вона сильно обумовлена майбутньою потребою для промислових продуктів та палив, отриманих з поновлюваних ресурсів та з біологічних виробничих систем у агролісівництві.

Viaggi Davide, Mantino Francesco та ін. вважають, що біоекономіка охоплює виробництво поновлюваних біологічних ресурсів та їх перетворення у продукти харчування, корми, біобазовані продукти та біоенергію. Вона включає сільське господарство, лісівництво, рибальство, харчову та целюлозно-паперову промисловість, а також частини хімічної, біотехнологічної та енергетичної промисловості.

На сучасному етапі згідно з даними зарубіжних дослідників, найчастіше вживаються в різного роду політичних документах, презентаціях та наукових статтях наступні дефініції:

1) «біоекономіка включає в себе всі галузі і сектори економіки, які виробляють, управляють, та іншим чином використовують біологічні ресурси (а також пов'язані з ними послуги, виробничі або споживчі галузі), такі як сільське господарство, рибальство, лісове господарство, харчова промисловість тощо». Це визначення було використане на конференції з біоекономіки ЄС у 2005 році;

2) «вартість європейської біоекономіки складає біля 2 трильйонів євро, при цьому зайнятість у ній – біля 22 млн. робочих місць в таких різноманітних секторах, як сільське господарство, лісівництво, рибальство, харчова промисловість, хімічні речовини і біопалива. Це вражаюча реальність європейської біоекономіки. Це є невід’ємною частиною всього нашого життя і грає важливу роль в його покращенні» (Maire Geoghegan Quinn, 2010 quoted, in the conference report of The Knowledge Based Bio Economy towards 2020 conference held in Brussels;

3) економіка біологічного походження базується на виробничих парадигмах, які покладаються на біологічні процеси і, як у випадку з природними екосистемами, використовують природні матеріали, витрачають мінімальну кількість енергії і не виробляють відходів, так як всі відходи одного процесу є сировиною для іншого процесу і використовуються повторно в екосистемі» (Franz Fischler (WWF), 2010, quoted in the conference report of The Knowledge Based Bio Economy towards 2020 conference held in 2010 in Brussels;

4) біоекономіка відноситься до сталого виробництва та конверсії біомаси в асортимент продуктів для харчування, охорони здоров’я, волокна і промислових товарів та енергії. Поновлювані біомаса охоплює будь-який біологічний матеріал (сільськогосподарський, лісогосподарський та тваринного походження, включаючи рибу) як продукт сам по собі або для використання як сировини;

5) бioекономіка – це стале виробництво і перетворення біомаси для діапазону продуктів харчування та охорони здоров'я, волокна і промислових товарів та енергії. Відновлювана біомаса охоплює будь-який біологічний матеріал, що використовується як сировина.

Обсяг і наголоси в цих визначеннях відрізняються, кожне з них має певні переваги та недоліки, деякі з них були виявлені в ході он-лайн консультації Європейської Комісії з біоекономіки, яка проходила з лютого по травень 2011 року. Наприклад, одна з учасниць цієї консультації – Технологічна Платформа TP Organics – надавала перевагу відносно ширшому визначенню (відповідно до третього визначення, що вказано вище), з тим щоб зберегти достатню гнучкість з точки зору потенційних майбутніх подій. Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО) підкреслила необхідність мислити в термінах «стійкої біоекономіки», базуючись на екосистемному підході та включаючи піклування про навколишнє середовище. Підтримуючи такий напрямок думок, Альянс ACE (Alliance for Beverage Cartons and the Environment) закликав до включення «стійких джерел постачання сировини та матеріалів».

Таким чином, Європейська Комісія сформулювала шосте визначення біоекономіки, вдосконалене в ході консультацій, яке було підтримане всіма учасниками, що брали участь в он-лайн консультації з біоекономіки: це «…низьковідходний виробничий ланцюг, що починається від використання землі і моря, через перетворення і виробництво біопродуктів, адаптованих до вимог кінцевих користувачів. Точніше, біоекономіка об'єднує повний спектр природних і поновлюваних біологічних ресурсів – земельні і аква-ресурси, біорізноманіття та біологічні матеріали (рослинні, тваринні і мікробні), аж до обробки і споживання цих біоресурсів. Біоекономіка охоплює сільське господарство, лісове господарство, рибництво, харчовий та біотехнологічний сектори, а також широкий діапазон галузей промисловості – від виробництва енергії та хімічних речовин до будівництва та транспорту. Вона включає в себе широкий спектр загальних і конкретних технологічних рішень (як ті, що вже доступні, так і ті, які ще належить розробити), які можуть бути застосовані цими секторами для забезпечення зростання і сталого розвитку, наприклад, з точки зору продовольчої безпеки і наявності промислових матеріалів для майбутніх поколінь»

Таблиця 1 Сучасні підходи до визначення біоекономіки

Як видно з таблиці 1, науковці різних країн при визначенні сутності біоекономіки мають спільну точку зору, яка стосується використання поновлюваних ресурсів для виробництва необхідних благ, водночас певні розбіжності у поглядах стосуються переліку галузей, котрі входять до біоекономіки.