Лекція 7 Соціальне партнерство як інструмент формування соціальної відповідальності

Соціальне партнерство – це визнана світовою практикою форма узгодження інтересів та підвищення соціальної відповідальності сторін та суб’єктів соціального діалогу (найманих працівників, бізнесу (роботодавців), держави, інститутів громадянського суспільства). 

Рис. 7.1. Система соціального партнерства

Під бізнесом в системі соціального партнерства розуміються власники, підприємці-роботодавці,  уповноваженіними особи, а також сукупність структур і ринкових інститутів, які забезпечують виробництво, розподіл товарів і послуг, задоволення потреб індивідів, соціальних групі суспільствав цілому. 

Для того, щоб соціальний діалог на практиці став реальним інститутом підвищення соціальної відповідальності носії в соціально-економічних інтересіву суспільстві мають бути створені передумови, які можна звести до трьох груп: соціально-економічні, політико-правові, соціально-психологічні.

До соціально-економічних передумов ефективного функціонування соціального партнерства можна віднести: 

• різноманіття форм власностіі господарювання; становлення та розвиток громадянського суспільства;
• інноваційний характер економічного розвитку;
• соціальна орієнтація розвитку економіки; формування соціальної структури суспільства з орієнтацією на високу частку середнього класу; 
• відсутність надмірної поляризації у рівнях статків та доходів;
• реальне утвердження принципів соціальної справедливості;
• орієнтація провідних сил на подолання соціального відчуження.

До найбільш значимих політико -правових передумов розвитку соціального партнерства слід віднести: 

• багатопартійність суспільства; 
• свободу політичних переконань; 
• гарантії дотримання норм демократії; 
• законодавче забезпечення формування системи соціального партнерства; 
• відповідність національного трудового законодавства міжнародним трудовим нормам МОП;
• дотримання провідними соціальними силами діючих нормативно-правових актів з соціально-трудових питань; 
• включення до нормативно-правових актів положень і норм, які стимулюють соціально відповідальну поведінку учасників соціального діалогу; 
• правове забезпечення діяльності інститутів соціально-трудової сфери, вектором якої є стійка соціальна динаміка. 

Соціально -психологічними передумовами розвитку соціального партнерства є: 

• підвищення рівня загальної культури соціуму; 
• високий рівень розвитку корпоративної культури; 
• утвердження високих норм трудової моралі; 
• соціально активна і соціально відповідальна діяльність суб’єктів соціального діалогу; 
• відсутність антагонізму інтересів суб’єктів соціально-трудових відносин; 
• подолання соціальної відчуженості та соціальної ізоляції членів соціуму. 

Мету і цілі розвитку соціального партнерства доцільно розглядати з двох позицій: загальнодержавних та суб’єкта підприємницької діяльності. 

На загальнодержавному рівні у якості цілей соціального партнерства можна розглядати: 

1. забезпечення стабільності та стійкої соціальної динаміки;
2. забезпечення балансу інтересів сторін і суб’єктів соціального діалогу;
3. підвищення якості трудового життя;
4. створення реальних механізмів підвищення соціальної відповідальності соціальних партнерів; 
5. підвищення ефективності підприємницької діяльності

На рівні організації (бізнес-структури) цілі соціального партнерства полягають у наступному: 

1. створення передумов для стійкої економічної і соціальної динаміки;
2. забезпечення балансу інтересів роботодавця і найманих працівників;
3. створення реально діючого механізму підвищення соціальної відповідальності суб’єктів соціального діалогу;
4. підвищення конкурентоспроможності організації.

Партнерство базується на тому, що бізнес, влада, представницькі органи найманих працівників, місцева громада, інші інститути громадянського суспільства вибудовують свої відносини, виходячи з необхідності забезпечення: 

• соціальної стабільності; 
• стійкого розвитку економіки; 
• балансу інтересів провідних соціальних сил;
• правового захистуі реалізації основних прав і свобод особистості; 
• умов гармонічного розвитку людини.

Соціальне партнерство може бути представлене,як: 

1. система взаємовідносин між роботодавцями і найманими працівниками та їхніми представницькими органами, що спрямованана оптимізацію інтересів зазначених сторін та їх суб’єктів;
2. система взаємовідносин між представницькими органами роботодавців, найманих працівників за участі органів державної влади і місцевого самоврядування, що не практиці постає як соціальна технологія регулювання соціально-трудових відносин;
3. система відносин між сукупним роботодавцем і найманим працівником за участі інститутів держави та громадянського суспільства з приводу формування та реалізації соціально-економічної політики;
4. система суспільних відносин між інститутами держави і суспільства, що засновані на принципах співробітництва і взаємної відповідальності.