Лекція 8 Моніторинг корпоративної соціальної відповідальності

Соціальний моніторинг є новою і перспективною формою організації соціальної інформації. Під ним слід розуміти цілісну систему, яка дозволяє фіксувати, зберігати і здійснювати первинний аналіз одержаних даних про динаміку соціальних процесів, що відбуваються в конкретному пункті, регіоні, країні в цілому.

Теоретичною базою моніторингу слугує програма збору інформації, розробка форм представлення і збереження цієї інформації.

Основні риси соціального моніторингу: 

1. охоплення найбільш значних соціальних явищ в суспільстві; 
2. наявність певного постійного складу показників і індикаторів (соціологічних і статистичних); 
3. наявність тимчасових показників, які доповнюють основну систему і які змінюються в залежності від потреб користувача, що забезпечує гнучкість системи моніторингу;
4. передача даних каналами зв'язку на центральний обчислювальний центр, їх обробка і збереження;
5. проведення моніторингу з єдиного організаційного центру; 
6. організація доступу споживачів до наявної інформації.

Основними правилами проведення соціального моніторингу є:

• проведення соціологічних опитувань і статистичного спостереження на одних і тих же територіях або адміністративних одиницях;
• узгодженість термінів збору соціологічних і статистичних даних;
• одноманітність висхідних форм для одержання даних;
• відпрацювання критеріїв кореляції соціологічних і статистичних даних;
• наявність, збереження і поповнення єдиного банку соціальної інформації.

Рис. 8.1. Цикл управління соціальною відповідальністю на рівні підприємства

Дуже важливе значення в системі моніторингу має також програмне забезпечення споживача, яке включає в себе такі функції: 

1. надання вихідної інформації; 
2. здійснення швидкого пошуку і відбору інформації у відповідності з цілями користувача;
3. надання можливості вибору методів обробки відібраної інформації і форм надання конкретних результатів обробки.

Згідно загальноприйнятих підходів ефективні показники технології повинні відповідати низці таких вимог:

1. обґрунтованість – показник відображає максимально повно ту інформацію, яку необхідно оцінити та проаналізувати; 
2. зрозумілість – показник має чітке формулювання, не містить двозначності, не може бути по-різному інтерпретованим; 
3. однозначність – показник має чітке, загальноприйняте визначення, одиниці виміру та прив’язку до певного звітного періоду; 
4. вимірюваність- показник піддається вимірюванню в зрозумілих та незмінних одиницях; 
5. стійкість – в процесі оцінки є доступними змінні (динамічні) середовища даних моніторингу за конкретним показником; 
6. доступність – дані, які необхідні для розрахунку показника, є доступними в традиційних джерелах інформації; 
7. досягненість– поставлене цільове значення показника може бути досягнуте з використанням наявних ресурсів; 
8. конкретність – показник належить до специфічної галузі соціальної політики, до певного соціального продукту; 
9. співставність– можливість аналітичної оцінки різних об’єктів; 
10. достатність – показники дозволяють обґрунтувати висновки та управлінські рішення відповідно до поставлених цілей аналізу. 

Моніторинг гідної праці здійснювався за такими показниками, як:

• можливості щодо зайнятості;
• достатність заробітку та продуктивність праці; тривалість робочого часу;
• стабільність та впевненість у збереженні роботи; 
• рівні можливості та робочі відносини;
• праця (дитяча), що має бути скасована; 
• безпека на робочому місці;
• соціальна захищеність;
• поєднання роботи та особистого життя;
• соціальний діалог, виробнича демократія;
• економічне й соціальне підґрунтя гідноїпраці. 

Система моніторингу соціальної відповідальності бізнесу має двоконтурну структуру. Внутрішній контур забезпечує безперервність моніторингу, здійснює управління вибором об’єктів моніторингу, технологій та методів збору і систематизації інформації. Зовнішній контур з’єднує систему моніторингу з центром прийняття управлінських рішень через інформаційний обмін. 

З метою забезпечення прозорості та посилення відкритості у сфері соціальної відповідальності бізнесу за умов конфіденційності інформації моніторинг повинен базуватись на наступних принципах, якими є:

1. обґрунтованість вибору мети та напрямів СВБ; 
2. оперативність подачі та отримання інформації, її достовірність;
3. ініціювання моніторингу та різноманітність вирішуваних в його процесі завдань;
4. адаптивність до динаміки соціально-економічних умов ринку, гнучкість та оновлюваність;
5. інтегрованість в загальну систему управління підприємства; 
6. індивідуалізація технологій моніторингу та методів оцінки з урахуванням особливостей конкретних соціальних продуктів та їх споживачів;
7. доступність використання результатів моніторингу для всіх заінтересованих суб’єктів та громадськості;
8. добровільність інтеграціїв системи галузевого, регіонального та державного моніторингу соціальної відповідальності бізнесу, єдність інструментарію;
9. відповідальність за результати моніторингу