Тема 9. УМОВИ ТА ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА

   Туристична діяльність як поняття може трактуватися з різних точок зору. Широкі верстви населення найчастіше ро­зуміють її як заняття туризмом, відпочинком, екскурсії, дозвілля. В контексті господарських взаємовідносин турис­тичну діяльність визначають як виробничо-обслуговуючу діяльність з надання різно­манітних туристичних послуг або діяльність з організації подорожей з туристичною метою. Більш широко турис­тична діяльність може визна­чатися як прояв соціальної політики держави, проф­спілок, підприємств з метою реалізації прав громадян на відпочинок, свободу пересу­вання та інших.

Грунтуючись на діяль­нішому підході, турис­тична діяльність може бути визначена як відношен­ня, які пов'язують суб'єкт діяльності з середовищем:

Суб'єкт                    Туристична діяльність                 Середовище

Туризм є відкритою системою, на яку значний вплив ма­ють природні фактори, кліматичні, економічні і соціальні катаклізми, національні і регіональні конфлікти тощо. Деякі з таких зовнішніх впливів на систему проявляються регуляр­но, прояви інших передбачити неможливо. Ситуація усклад­нюється і тим, що в багатьох випадках окремі види ко­мерційної діяльності, наприклад, організація розміщення і харчування, надання транспортних послуг спрямовані на об­слуговування не тільки туристів, але й інших категорій відвідувачів, подорожуючих, місцеве населення. Крім того, не всі туристи користуються послугами, які реалізуються ту­ристичними підприємствами, що пропонують до споживання комплексний турпродукт (туроператорами або турагентами), віддаючи перевагу діяльності напряму, самостійно зв'язую­чись з транспортними компаніями і готелями, ресторанами, бюро екскурсійного обслуговування тощо. Інші споживачі ту­ристичних послуг віддають перевагу роботі не з турагентствами, а безпосередньо з операторами турів.

В сучасних умовах глобалізації суспільних процесів се­редовище реалізації туристичної діяльності, з одного боку, характеризується значною уніфікацією вимог, а з іншого — значною територіальною дифференціацією реальних можли­востей задовольняти туристичні потреби і поляризацією кон­кретного стану ключових елементів як прямого, так і непрямого впливу: технології; закономірності функціонування економіки, що мають відмінні прояви на різних таксономічних рівнях (світовому, регіональному, національному, локально­му); науково-технічний прогрес; групові інтереси; суттєві події; соціально-культурні, екологічні, політичні умови.

Безпосереднє здійснення туристичної діяльності на національному рівні відбувається під впливом елементів сере­довища державного регулювання туристичної діяльності. Йо­го складовими є: нормативно-правові акти; сприяння просу­ванню туристичного продукту на внутрішньому та світовому туристичних ринках; захист прав і інтересів туристів та забез­печення їх безпеки; ліцензування і стандартизація в турис­тичній індустрії; сертифікація туристичного продукту; прави­ла в'їзду та виїзду туристів з урахуванням інтересів розвитку туризму; виділення прямих бюджетних асигнувань; створен­ня сприятливих умов для інвестицій; податкове регулювання; митне регулювання; надання пільгових кредитів; встановлен­ня митних та податкових пільг суб'єктам туристичної діяль­ності; кадрове забезпечення; розвиток наукових досліджень; забезпечення картографічною продукцією тощо.

Ключовими суб'єктами туристичної діяль­ності, які взаємодіють в процесі розробки і реалізації турпродукту, надання і споживання туристичних послуг є:

♦   виробник (організатор) і гуртовий продавець тура — туроператор;

♦   виконавці туристичних послуг (контрагенти) — підприємства і компанії, які надають окремі послуги з розміщення, харчування, транспортні, екскурсійні, стра­хові, послуги, які пов'язані з оформленням закордонних паспортів і віз, бронюванням і купівлею квитків, та ін., що входять до складу турпакету, туру — це готелі, ресто­рани, транспортні компанії (компанії-перевізники), підприємства культури (музеї, театри), спорту (клуби, стадіони), лікувально-оздоровчі заклади, екскурсійні підприємства тощо. Вони виступають в якості національ­них або іноземних контрагентів, які постачають туропера-торам послуги, що входять в тур;

 ♦  роздрібний продавець — турагент;

♦ турист (споживач) — будь-яка фізична особа, яка викори­стовує, купує або має намір придбати туристичні послуги (турпродукт) для особистих потреб.

Організації, які займаються формуванням і реалізацією турів, наданням різноманітних туристичних послуг, називаються туристично-екскурсійними.

На практиці вони можуть називатися по-різному: туристичні фірми, туристичні бюро або агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро і т. ін. Але щодо виду підприємницької діяльності на туристичному ринку їх можна поділити на туристичних операторів (туроператор) і туристичні агентства (турагент).

Організація, або підприємець, які на засаді ліцензії здійснюють діяльність по формуванню, просуванню та ре­алізації турпродукту, відносяться до туроператорів.

Організацію або підприємця, які на засадах ліцензії здійснюють діяльність по просуванню і реалізації туристич­ного продукту називають турагентом.

На туристичному ринку України працюють фірми-туроператори та фірми-турагенти.

Фірми-туроператори є виробниками туристичного продукту. Во­ни формують тури шляхом розробки маршруту, придбання різних туристичних послуг у їх безпосередніх виробників: готельних ком­плексів, транспортних організацій, закладів культури, розваг, дозвілля тощо, а потім комплектують їх у пакет, який пропонується спожива­чеві — потенційному туристу. Крім створення туру туроператор забезпечує його реалізацію (рекламу й продаж), а-також здійснення самої подорожі та організацію обслуговування туристів на маршруті. Фірма-туроператор найчастіше виступає як оптовий продавець, який реалізує свій продукт самостійно або за допомогою торговельних посередників — турагентів.

Фірми-турагенти самі не виробляють туристичного продукту, а виступають на туристичному ринку як посередники, отримуючи при­буток у вигляді комісійних від продажу або користуючись пільгови­ми умовами контракту з туроператором.

     Фірма-турагент продає тури фірми-туроператора на підставі укла­деного між ними договору — агентської угоди. Згідно цього договору туроператор доручає турагенту реалізацію своїх турів. Він надає йо­му певну їх кількість під реалізацію або дозволяє користуватися влас­ною офертою (каталогом туристичної пропозиції), доставляє реклам­но-інформаційні матеріали, своєчасно попереджає про зміни, а також забезпечує виконання програми туру. При неможливості здійснення подорожі туроператор гарантує турагенту повернення сплаченої за неї суми. У свою чергу турагент забезпечує рекламу турів, їх продаж і доставку клієнтів у місце, де починається подорож, своєчасно перека­зує туроператору гроші в оплату турів, а також здійснює контроль якості обслуговування шляхом збору зауважень і побажань клієнтів.

В практиці туристичної діяльності розрізняють туропе-раторів і турагентів, які працюють на прийом туристів — ре­цептивні (inbound, incoming) або їх відправку — ініціативні генеруючі (outbound). Прийом і відправка можуть здійсню­ватися по відношенню як до внутрішніх, так і міжнародних туристів.

Функціонально виробничо-обслуговуюча діяльність туроператорів передбачає:

♦  формування (комплектацію) турів;

♦    просування турів;

♦    гуртову реалізацію турів;

♦    забезпечення обслуговування туристів в межах програми туру;

♦    контроль і оперативний супровід турів;

♦    відповідальність за виконання робіт.

До основних функцій туроператорів відносять:

1)   вивчення потреб потенційних туристів на тури та турис­тичні програми;

2) складання маршрутів та перспективних програм обслуго­вування туристів;

3) взаємодія з постачальниками послуг;

4) розрахунок вартості туру та визначення ціни;

5) реалізація турів;

6) методичне забезпечення турів;

7) забезпечення туристів необхідним та спеціальним споряд­женням, сувенірною та рекламно-інформаційною про­дукцією;

8) підготовка, підбір та призначення спеціалістів на маршру­ти подорожей (екскурсоводи, інструктори, гіди-перекладачі тощо);

9) рекламно-інформаційна робота по просуванню туристич­ного продукту до споживачів;

10)    контроль за якістю, надійністю та безпекою туристичного обслуговування.

За специфікою функціонування на ринку туристичних послуг вирізняють такі основні  види туроператорів:

1. За спеціалізацією (концентрацією):

ü  Оператор масового ринку — найбільш відомий тип опера­торів. Сутність діяльності для даного типу полягає у фор­муванні, купівлі і продажу турпакетів у добре відомі туристичні центри і курорти, перевезення клієнтів до яких здійснюється приватними авіакомпаніми або чартерними рейсами.

ü  Спеціалізовані оператори - які спеціалізуються на певному сегменті
(напрямі) туристичного ринку, — найбільш поширений тип туроператорів, який може бути поділений на декілька категорій:

а)   туроператори, які пропонують пакети для певної ка­тегорії споживачів (наприклад, для молоді, вчених, бізнесменів, сімейних пар тощо);

б)  туроператори, які пропонують пакети на певні напрямки дестинації (наприклад, в Англію, Францію, Угорщину, Швейцарію, Австрію і т.д.);

в)  туроператори, які пропонують пакет турпослуг в пев­них туристичних центрах (наприклад, Майорка, ку­рорт Коста Дель-Соль, Анталья тощо);

г)   туроператори, які пропонують турпродукт, пов'яза­ний з перевезеннями клієнтури на певному виді транспорту (наприклад, пароплави, потяги, літаки);

д)  туроператори, які пропонують специфічні тури (сафарі, рафтінг, дайвінг тощо).

2. За географією туроперейтингу:

ü Місцеві (внутрішні) туроператори (inside-touroperation) – це туроператори, які зорієнтовані на прийом та розміщення туристів у межах країни;

ü Виїзні туроператори (outgoing-touroperation) – це туроператори, які зорієнтовані на відправку туристів закордон;

ü Туроператори на прийомі (incoming-touroperation) – це туроператори, які базуються на прийомі та обслуговуванні іноземних  туристів у межах однієї країни

3. За видом діяльності:

ü Ініціативні туроператори -  це оператори, які відправляють туристів за кордон чи в інші регіони (в межах країни) за домовленістю з приймаючими (рецептивними) туроператорами;

ü Рецептивні туроператори – це туроператори на прийомі, які комплектують тури та програми обслуговування в місці прийому та обслуговування туристів, використовуючи прямі договори з постачальниками послуг (готелі, підприємства харчування, розважальні заклади)

ü Консолідовані туроператори – це туроператори, які є частиною холдингу та об'єднані в єдиний господарюючий суб'єкт з підприємствами туристичної індустрії (готелями, ресторанами).

         Підприємства-туроператори найчастіше організовують зв'язок зі споживачами через турагентів. Останні на до­говірній основі отримують від туроператорів права на ре­алізацію сформованого турпродукту. Набір функцій тураген-та залежить від угоди з туроператором. В деяких випадках агентське підприємство може виконувати більшість функцій туроператора. Фактично, виконуючи роль посередників, турагенти — невеликі фірми з незначним капіталом і обмеже­ним ринком, залежать від діяльності крупних туроператорів і транспортних компаній. Однак, вони відіграють важливу роль на ринку, оскільки саме через них продається, дово­диться до кінцевого споживача переважна більшість турів — туропродукту, що формується туроператором. Серед під­приємств в галузі туризму туроператорів не більше 5%, тур­агентів ~ 95%. Отже, активно діючий турагент - це вирішальний елемент агентської мережі туроператора.

З огляду на це, основними якостями туроператора вважаються:

-         комунікабельність персоналу;

-         надійність і чесність;

-         вміння використовувати різні ефективні методи про­дажу.

За формами організації турагентства можуть бути:

а) самостійними підприємствами, які співпрацюють з однією або декількома фірмами-туроператорами на основі взаємних угод;

б) частиною збутової сітки великої фірми туроператора;

в) турбюро — турагентства, які забезпечують переваж­но екскурсійне обслуговування і за попередніми формами взаємодіють з туроперторами і тур агентствами інших видів.