Тема 1. Феномен біоетики. Проблемне поле біоетики: предмет, статус, коло проблем.

Біоетика виникла в США на рубежі 60-70-х рр. XX ст. У понятті «біоетика» парадоксальним чином поєднується слово «біо» («життя, живе») і «етика». Етика – це філософське знання, розділ філософської науки про мораль, про суспільну свідомість, що регулює відносини між людьми з позицій добра і зла, належного і неналежного поводження.

Термін «біоетика» є досить багатозначним. Вважається, що вперше цей термін вжив в 1927 році німецький пастор Фрітц Яр. Він запропонував свій біоетичний імператив, який на відміну від кантівського вимагав шанобливого ставлення не тільки до людини, але до тварин і рослин. Його однодумець – інший теолог і гуманіст, лауреат Нобелівської премії Альберт Швейцер, створив етику благоговіння перед будь-чиїм життям, яка передбачала визнання людиною її морального обов'язку по відношенню до всіх інших живих організмів. Витоки ж біоетичної думки прослідковуються з стародавніх часів. Вони експліковані як заборона завдавати зло, зокрема: в працях античного мислителя і математика Піфагора, Аристотеля, Плутарха, Ф. Аквінського, Ф. Асизького, Т. Мора, М. Монтеня, Р. Декарта, Г. Мора, Д. Локка, Вольтера, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Д. Бентама та інших.

Американський біохімік-онколог Ван Р. Поттер визначив біоетику як особливий варіант екологічної етики у своїх роботах «Біоетика – наука виживання» та «Біоетика – міст у майбутнє». Поттер розумів біоетику як нову етику людства, що повинна стати «наукою виживання», «мостом в майбутнє» в умовах наростаючої екологічної кризи, викликаної науково-технічним прогресом. Зa твердженнями Поттерa, «нaукa виживaння повиннa бути не просто нaукою, a новою мудрістю, якa об’єднала б двa нaйбільш вaжливих і вкрaй необхідних елементи – біологічне знaння і зaгaльнолюдські цінності». 

КонцептуальнІ основи біоетики були розроблені  В.Р. Поттером. Він вважав, що біоетика покликана охопити цілий комплекс знань про живе і роз­глядати проблеми не тільки медичної, а й екологічної етики. "Зрозуміло, — писав В.Р. Поттер, — що біоетика повинна буду­ватися на мультидисциплінарній основі, я пропоную дві галузі, інтереси яких, здавалося б, різні, але які мають потребу одна в одній: медична й екологічна етика. Вони перетинаються в тому розумінні, що медична етика переважно пов'язана з безпосеред­німи рішеннями, правом вибору пацієнтів і лікарів у їхньому прагненні продовжити життя... Екологічна етика має стійке уяв­лення стосовно того, що ми повинні робити, щоб зберегти еко­системи в такій формі, яка буде сумісна з тривалим існуванням людського роду". Ідея такої глобальної біоетики, що пропонує досягання "при­йнятного виживання" сталого суспіль­ства в здоровій екосистемі, почала практично реалізовуватися, починаючи з 90-х років минулого століття. У 70-х і 80-х роках біоетика розвивалася в межах медицини і біомедичних дослід­жень. Саме в цей час терміни "біоетика" і "біомедична етика" практично були синонімами.

Спочатку біоетикa розвивaлaся в основному в СШA, потім поступово стaлa вкорінювaтися тaкож в Зaхідній Європі, a з почaтку 90-х років – в крaїнaх Східної Європи і Aзії. Нині біоетикa стрімко розвивaється. Вона стaлa явищем глобaльного мaсштaбу, про що, зокремa, свідчить створена в 1992 Міжнародна асоціація біоетики, якa кожні двa роки організовує Всесвітні конгреси з біоетики. Глобального характеру біоетика набула у зв'язку з глобалізацією економіки, науки та куль­тури, що дуже актуально для сучасного суспільства. Причинами всесвітньої глобалізації є інтернаціоналізація економіки, роз­виток єдиної системи світового зв'язку, ослаблення ролі націо­нальних держав, активізація діяльності транснаціональних не­державних організацій (етнічних діаспор, релігійних конфесій, екологічних рухів).

Поняття біоетики знаходить нові смисли в міру того, як біологічне життя людей все більше і більше підпорядковується соціальним, політичним, культурним, морально-етичним, духовним потребам. Біоетика відкриває поле для суспільного діалогу, покликаного забезпечити узгодження досягнень науки з інтересами людини. Адже сучасний світ виявився інтелектуально й морально непідготовленим до революційних наукових відкриттів. Небезпека знання, яким володіє сучасна людина, полягає в можливості, втручатися в основи життя на Землі, змінювати його за допомогою новітніх технологій. Перед суспільством постало питання щодо виживання людини як біологічного виду та збереження біосфери Землі.

Стрімкий розвиток медицини і технологій завжди викликав не тільки захоплення, але і страх. Він пов'язаний з питаннями, на які немає однозначної відповіді: чи можна клонувати людей, проводити досліди на тваринах, використовувати стовбурові клітини? Відповідь на ці та інші питання є дуже непростою. Біоетика створила знання особливого типу, в якому фахова думка професіоналів висловлюється на доступному для звичайної людини рівні. Біоетикa сприяє пошукові морaльно обґрунтовaних і соціaльно прийнятних рішень на складні питaння, які постaють перед людством прaктично щодня.

Нині глобальна біоетика розвивається в таких напрямках:

1     — етика медичних професій (лікарі, медичні сестри, тех­нічні співробітники, адміністратори);

2         — етика клінічних досліджень і експериментів на тваринах терапевтичною і нетерапевтичною метою;

3      — соціальна етика медицини (соціальна справедливість, соціоетичні зобов'язання, розподіл ресурсів охорони здоров'я, біоетичні проблеми медицини праці, спорту, багатонаціонально­го суспільства, демографічного розвитку);

4    — етика охорони навколишнього середовища;

5    — етична оцінка біоправа як юридичної регламентації втру­чання в організм людини, геном і біосферу його проживання;