Тема 3. Основні етапи становлення біоетичної свідомості.
Кантівська етика як передумова біоетики: уявлення про мораль в класичній європейській етиці, кантівська версія абсолютної моралі, відношення до морального абсолютизму в ХІХ і ХХ ст. Проблеми життя та смерті з позицій класичної, некласичної філософії. Етика благоговіння перед життям (А.Швейцер) як етична основа сучасної біоетики. Етичні визначення і принципи в біоетиці. Біоетичні аспекти та біобезпека в природничих та гуманітарних науках, в біотехнології та екології. Етичні норми поведінки та вимоги до науковців в минулому та сучасному. Біоетичні та філософські підходи до розуміння проблем життя і смерті, здоров’я, евтаназії, суїциду тощо.
3. Етика благоговіння перед життям (А.Швейцер) як етична основа сучасної біоетики.
Виняткова роль в аналізі підсумків деонтологічного етапу розвитку медичної етики і формуванні філософсько-аналітичної бази наступного етапу — біоетичного — належить видатній особистості, одному з найвеличніших людей XX століття А. Швей- церу (1875 — 1965). У його етиці "благоговіння перед життям" немає поділу на більш вартісне і менш вартісне життя, на вище й нижче. Вважаючи кожну форму життя священною і недоторканною, А. Швейцер критикував антропоцентричність і переніс біблійну заповідь "не вбий" за вузькі межі міжлюдських стосунків. Він мав повне право сказати: "Моїм аргументом є моє життя". А. Швейцер, людина різнобічних інтересів, став відомим не тільки як талановитий лікар, а також як мислитель, гуманіст, філософ, теолог, священик, музикант, музикознавець, письменник, журналіст, соціальний працівник і філантроп.
Він був визнаний гідним звання лауреата Нобелівської премії. Його внесок у розвиток медичної етики величезний і полягає у створенні нового мислення, що включає концепцію захисту навколишнього середовища. Нове мислення означало визнання відповідальності жителів нашої планети за збереження і продовження життя на Землі. Виживання можливе, якщо зміни менталітету будуть випереджати темпи технічного прогресу; якщо зменшується прірва між бідними й багатими; якщо знизяться витрати на озброєння, а економічний прогрес не буде супроводжуватися руйнуванням і деградацією навколишнього середовища. А. Швейцера можна за правом вважати основоположником екологічної науки. А. Швейцер усвідомив проблему, що виникла перед людством у середині XX століття: експотенціальне підвищення рівня знань не супроводжується ростом мудрості, необхідної для керування цим знанням.
Етика А. Швейцера, що характеризується універсалізмом і глобальністю, була спрямована на подолання цього розриву і пошук виходу з духовної кризи XX століття. А. Швейцер визначав причину ідейної кризи сучасності як протистояння етики особистості й етики суспільства. За А. Швейцером, усю розмаїтість етичних систем і світоглядів можна звести до двох основних типів: етика самозречення й етика вдосконалювання. Етика самозречення носить соціально-утилітаристський характер і має на увазі, що кожен індивід має жертвувати собою заради інших і суспільства в цілому. Інший тип етики — етика самовдосконалення моральної особистості. Моральна особистість через розбіжності в оцінюванні поняття гуманності постійно полемізує з етикою суспільства і не може беззаперечно їй підкорятися. А. Швейцер вважає, що на першому місці має бути етика моральної особистості, а етика суспільства може бути моральною тільки через визнання індивідуальних етичних цінностей. А. Швейцер вважав найбільшою помилкою твердження, що етику моральної особистості й етику суспільства не можна об'єднати в єдиній системі етичних цінностей.