1. Загальна характеристик мислення людини.

      В умовах демократичного суспільства та ринкової економіки, коли інтереси особистості, роботодавця та держави нерідко вступають у суперечність, майбутні фахівці, критично осмислюючи навколишнє середовище, здатні закріплювати традиції та досвід,  потужно впливати на хід та результати соціально-економічних реформ, спрямованих на розвиток країни та суспільства. Володіння навичками критичного мислення готує до практичної діяльності життя в цілому, до вміння прогнозувати та враховувати зміни в економічній, політичні, соціальній, гуманітарних сферах при цьому бачачи  зміни у технології та управлінні виробництвом. Критичне мислення допомагає змінювати психологію, адаптуватися до ринкової економіки, розвивати ділові здібності та професійну кваліфікацію. Формування критичного мислення є необхідним для випускника сучасного вузу, незалежно від спеціальності, але особливо важливо для менеджерів, педагогів, психологів, політологів, медиків, маркетологів, інженерів, оскільки у сфері їхньої професійної діяльності критичне мислення сприяє виробленню ефективних рішень, генерації ідей та створення нових технологій. Тому, в перспективі однієї з пріоритетних завдань сучасної освіти є розвиток конструктивної критики та самокритики як засобів ефективного мислення, пізнання самого себе та оцінки явищ дійсності.

      Проте питання формування критичного мислення студентів та аспірантів у професійній педагогіці досліджуються вкрай слабо та спеціально не виділяються. Внаслідок цього майбутні фахівці не можуть раціонально формулювати свої думки та ідеї, швидко орієнтуватися в потоці інформації, що стрімко зростає і знаходити потрібне, осмислювати і застосовувати отриману інформацію, що вимагає формування особливих розумових навичок у сучасного професіонала своєї справи. «Вони не знають, як приймати рішення – чи мати дітей, чи робити інвестиції, чи підтримувати ту чи іншу політичну пропозицію. Вони не вміють висувати ймовірні способи вирішення своїх проблем. Коротше, вони не знають, як використовувати свою голову» [3].

      У психологічному словнику: «Мислення – це процес відображення об'єктів, оскільки воно є творчим перетворенням суб'єктивних образів у свідомості людини, значення та сенсу для вирішення реальних протиріч в обставинах життєдіяльності людей, для утворення нею нових цілей, відкриття нових засобів та планів для їх досягнення»[13, с. 77]. О. М. Леонтьєв визначає мислення як «процес свідомого відображення дійсності в таких об'єктивних його властивостях, зв'язки та відносини, в які включаються і недоступні безпосередньому чуттєвому сприйняттю об'єкти» [7, с. 27]. Представник когнітивної психології Р. Солсо пропонує таке визначення: «Мислення – це процес, з допомогою якого формується нова уявна репрезентація; це відбувається шляхом перетворення інформації, що досягається у складній взаємодії уявних атрибутів судження, абстрагування, міркування, уяви та вирішення завдань. Мислення – найбільш змістовний елемент із трьох складових розумового процесу та воно характеризується швидше всеосяжністю, ніж винятковістю» [15, с. 459]. С. Л. Рубінштейн розглядає процес мислення як аналізування та синтезування того, що виділяється аналізом; далі слідують абстракція та узагальнення, що є похідними від них. «Закономірності цих процесів у тому, що взаємовідносини один з одним суть основних внутрішніх закономірностей мислення» [14, з. 28].