Тема 2. Основні формально-логічні закони та метод формалізації

         Закон мислення – це необхідний, повторюваній та суттєвий зв’язок між думками в ході розміркування. Логічні закони – це найзагальніші принципи і правила поєднання думок у міркуванні. Додержання їх є обов’язковою умовою для всіх правильних логічних операцій. Закони логіки відбивають такі істотні, необхідні, суттєві та загальні властивості мислення, як визначеність, несуперечливість, послідовність і обґрунтованість. Формальна логіка відрізняє правильні форми і способи міркування від неправильних. Правильне мислення – таке, що веде від істинних засновків до істинних висновків і систематизує перші. Щоб мислення було правильним, воно повинно відповідати основним умовам, а саме – бути:

• визначеним

• послідовним

• несуперечливим

• обґрунтованим.

        Мислення, яке позбавлене таких якостей, не може вести до істини, не може вважатися правильним. У процесі правильного мислення одні думки повинні з необхідністю випливати з інших, слідувати одні з других і бути логічно несуперечливими. Визначеність мислення означає його точність, позбавленість від плутанини. Доказовість, або обґрунтованість мислення, означає, що істина не просто формулюється, але й разом з тим в процесі міркування вказується на підстави, за якими певне положення може вважатися істинним. Послідовність мислення означає наявність взаємозв’язку і взаємозалежності думок, їх чітка логічна узгодженість, субординація, підпорядкованість. Несуперечність мислення передбачає його позбавленість суперечливих суджень про один той самий предмет, в один той самий час, в одному і тому самому відношенні. Для того, щоб наші думки були послідовні, логічно обґрунтовані і струнки, вони повинні мати правильні форми, а логічні операції з ними – здійснюватися відповідно до законів формальної логіки. Формальна логіка будується на основі чотирьох припущень або принципів (вони мають назву основних законів логіки), що приймаються:

• як такі, що не потребують доказів;

 • як такі, на котрих засновані всі інші доведення.

        Метою пізнання є одержання істинних знань. Для того щоб одержати такі знання за допомогою міркувань, треба, по-перше, мати істинні засновки, а по-друге, правильно їх поєднувати, міркувати за законами логіки. При використанні хибних засновків припускаються фактичних помилок, а при порушенні законів логіки, правил побудови міркувань роблять логічні помилки.

     Фактичних помилок, певна річ, треба уникати, що не завжди вдається. Що ж до логічних, то людина високої інтелектуальної культури може уникнути цих помилок, оскільки давно вже сформульовано основні закони логічно правильного мислення, правила побудови міркувань і навіть осмислено типові помилки в міркуваннях.