Тема 3. Понятійний апарат міркувань.

     Практично усі слова будь-якої природної мови полісемічні, багатозначні, що призводить до неоднозначності складених з них аргументів, міркувань, послань. За словником української мови простий іменник «мати» має чотири значення, тобто може позначати чотири різних поняття з різним предметним і смисловим значенням. За Оксфордським словником англійської мови слово «mother» має три значення як іменник і два — як дієслово. Поширене сьогодні у філософській, науковій і науково-популярній літературі слово «інформація» має близько 400 значень. Вони криють у собі небезпеку порушення закону тотожності — підміну поняття. Ця елементарна підміна призводить до нерозуміння більш складних мовних конструкцій або до хибних висновків і тому подібних небажаних ситуацій. Щоб їх уникнути, критично мисляча людина при ознайомленні з міркуванням чи складнішим текстом має звернути увагу на те, які слова і вислови у ньому неоднозначні й тому, ймовірно, не зрозумілі. У циклі критичного мислення це є перше питання  фази розуміння.

     Як вже відзначалось, у текстах, складених природними мовами, неоднозначні практично усі слова. Тому враховувати у процесі розуміння усі численні комбінації їх припустимих предметних і смислових значень — навряд чи посильна за реальних часових обмежень задача. На щастя, у її повному вирішенні немає жорсткої необхідності. Справа у тому, що не усі слова відіграють у тексті однакові ролі. У будь-якому осмисленому науковому або діловому міркуванні існує відносно невелика сукупність ключових слів і висловів, що виражають його суть. Тому основну увагу слід приділити виділенню саме ключових слів і висловів, осягненню можливих наслідків їх різного розуміння можливих наслідків їх різного розуміння. Наведена замітка «Як інтерпретувати «хай» («так») ваших японських партнерів» складається з 53 слів, а набір ключових слів для неї достатньо обмежити таким чином: розуміння, японець, «хай» («так»), висловлення розуміння, висловлення згоди. Цей набір включає тільки 8 слів (з урахуванням двох простих словосполучень). Але цього цілком достатньо для того, щоб людина з нормальним здоровим глуздом вловила смисл замітки. Набір може бути скорочений і до 2 слів: розуміння, японець. Цього, звичайно, замало для передачі конкретного сенсу замітки, проте достатньо для окреслення її головної проблеми.

   Людина має здатність узагальнено мислити про предмети, явища і процеси навколишнього світу. Пізнання об’єктивної дійсності реалізується шляхом утворення понять та оперування ними. Поняття виступає і як вихідний елемент пізнання, і як його результат. Будь-яка логічна форма і логічне мислення в цілому мають понятійний характер. Поняття – це така логічна форма (форма думки), в якій предмет відображається в його необхідних, загальних, істотних ознаках. Поняття може відображати явище, процес, предмет (як матеріальний, так і ідеальний, уявний). Головне для даної форми думки – відображати загальне і в той же час істотне, відмітне, специфічне в цьому предметі. Ознаками поняття називатимемо відображені в ньому будь-які властивості предмету. Розрізняють такі основні види ознак: - істотні і неістотні; - родові і видові, або загальні та індивідуальні (специфічні). Істотні ознаки (або необхідні, суттєві, внутрішні) – такі, що відображають внутрішню, корінну властивість предмету, закономірний зв’язок його елементів, його якісну визначеність. Це такі ознаки, зміна або знищення яких спричиняє зміну чи знищення самого предмету. Наприклад, однією з істотних ознак поняття „людина” є наявність свідомості.

   Неістотні ознаки (випадкові, несуттєві, зовнішні) – це минущі, другорядні ознаки, здобуваючи чи втрачаючи їх, предмет залишається самим собою. Наприклад, несуттєвою ознакою поняття „людина” є колір її волосся, вага, ріст і ін. Разом з тим необхідно підкреслити, що відмінність між істотними і неістотними ознаками має відносний характер. При певних умовах, зокрема – з розвитком знання про предмет, вони можуть змінюватися. До того ж істотність тієї або іншої ознаки часто визначається інтересами самої людини, її позицією, цілями, ситуацією. Так, для фізика або хіміка істотною ознакою води буде структура її молекули, для спраглої людини – здатність угамувати спрагу.

     Критерієм істотності ознак, відбиваних поняттям, є, врешті-решт, соціальна практика. Родові ознаки – це загальні ознаки для певної множини предметів, об’єднаних в єдине ціле (рід). Видові ознаки – індивідуальні, відмітні, специфічні ознаки, що дозволяють виділити окремі предмети чи їх особливі угрупування в межах даного роду. Понятійне, раціонально-логічне пізнання нерозривно пов’язане з чуттєвим пізнанням. Тому поняття генетично споріднене з вищою формою чуттєвого пізнання – уявленням. Уявлення служить необхідною передумовою переходу від чуттєвого пізнання до абстрактного мислення в логічній формі понять. Проте навіть загальні уявлення за своїм змістом і пізнавальним значенням відрізняються від поняття: - уявлення містить у собі відображення не тільки істотних, але і поверхневих, часто випадкових ознак предмета (поняття же, виступаючи як форма узагальненого відображення дійсності, виражає тільки істотні, необхідні ознаки предметів і явищ); - уявлення виникають мимоволі, вони нерозривно пов’язані з конкретною людиною, її знанням і досвідом, тому уявлення в значній мірі суб’єктивні, індивідуалізовані (при формуванні ж поняття велике значення має теоретичне узагальнення і практична перевірка, тому в поняттях більш виразно і чіткіше відтворюється реальна дійсність в її об’єктивних істотних властивостях та закономірностях).