Тема 5. Теорія умовиводів.

   Критичне мислення — це не тільки загальна установка на систематичну рефлексію з метою виявлення і усунення у міркуваннях можливих помилок та хиби. Критичне мислення може бути представлене як точний алгоритм, послідовність добре узгоджених інтелектуальних дій, майстерне виконання яких дозволить досягнути зазначеної вище мети. Відомі різні підходи до формування такого алгоритму.

  Ми отримуємо наші знання двома шляхами: безпосереднім і опосередкованим. Безпосередні знання — це результат прямої дії предмета на наші органи відчуттів, так звані очевидні знання. Щоб переконатися в їхній істинності, досить їх безпосередньо перевірити. Так, щоб взнати якого сьогодні кольору волосся у вашої сусідки по парті, можна на неї подивитися. Щоб переконатися, що чай солодкий треба його покуштувати. Проте більшість наших знань ми здобуваємо не безпосередньо, а шляхом логічного міркування, з вже існуючих знань. Це – опосередковані знання, отримані шляхом абстрактного мислення. В процесі мислення, на основі засвоєних знань і безпосередньої інформації відбувається аналіз і узагальнення попереднього досвіду. Наприклад, нехай відомі такі істинні судження: “Людина, яка виготовляє фальшиві гроші, чинить злочин”, “N. виготовляє фальшиві гроші”. Міркуючи, ми можемо зробити висновок у формі третього судження: “N. чинить злочин”. Цей висновок є нашим новим знанням, отриманим в процесі виведення з двох перших, що були відомі нам раніше.

  Логічною підставою висновку є логічний вивід – певне обгрунтовуюче знання, яке визначає можливість переходу від вихідних положень до висновку логічною основою вираження опосередкованих знань є судження, а форма, за допомогою якої ці знання здобуті, називається умовиводом. Судження є елементами структури умовиводів. Умовивід – це форма мислення, в якій з одного або кількох істинних суджень за певними правилами, отримують нове судження. Кожен умовивід складається з засновків і висновку. Засновки – це судження з яких виводиться нове знання. У різних умовиводах кількість засновків може бути різною – від одного до багатьох.

   Висновок – це нове судження, отримане внаслідок виведення з засновків. Засновки від висновку відокремлюються горизонтальною лінією, яка заміняє слово «логічно слідує». Потрібно також пам’ятати, що в умовиводі між засновками має бути певний зв'язок. Інакше кажучи, засновки повинні бути пов’язані між собою змістом. Наприклад, з двох істинних суджень «Деякі люди є космонавтами» і «Тернопіль – обласний центр України», при всьому бажанні, не можна зробити висновок.

  Умовиводами людина користується постійно, як в науковій діяльності, так і в повсякденному житті. Коли потрібно зробити якийсь висновок, ми вдаємось до процесу міркування. Міркування – це ланцюжок взаємозв’язаних між собою умовиводів, який закінчується новим умовиводом. Правильність міркування сама по собі не забезпечує істинність висновку.

      Щоб отриманий висновок був істинним, необхідно виконання двох умов:

 • засновки повинні бути істинними;

• міркування повинно бути правильним. Розглянемо приклад, в якому порушена перша умова: Всі птахи літають. Всі страуси — птахи. Всі страуси літають (?). При правильності наведеного міркування отриманий висновок хибний, оскільки хибним є один із засновків: всі птахи літають. Візьмемо приклад умовиводу, в якому недотримано правил правильного міркування: Деякі метали реагують з водою за звичайних умов. Цинк — метал. Цинк реагує з водою за звичайних умов (?). При істинності засновків отриманий висновок є хибним, оскільки порушені правила міркування. Отже, тільки маючи істинні засновки і міркуючи правильно, тобто, згідно законів і правил логіки, можна отримати істинний висновок.

Види умовиводів виділяють за різними ознаками.

• За кількістю засновків виділяють безпосередні (складаються з одного засновку) і опосередковані (два і більше) умовиводи.

• За спрямованістю процесу міркування (характером здобуття нових знань) умовиводи поділяють на дедуктивні і індуктивні.

• За ступенем обґрунтованості висновку виділяють необхідні і ймовірні умовиводи. Безпосередні умовиводи – складаються з одного засновку-судження, з якого за певними правилами виводять нове судження (висновок).

Опосередковані судження – ті, що складаються з двох або кількох засновків.

   Дедуктивні (від лат. deductio – виведення) умовиводи — це умовиводи, в яких висновок про окремий предмет множини робиться на підставі знання про клас в цілому. В них відбувається перехід від знання більшого ступеня загальності до знання меншого ступеня загальності, від загального — до часткового чи конкретного. Класичний приклад: Всі люди смертні. Сократ – людина. Сократ – смертний. Залежно від того, чи враховується внутрішня структура (логічний зв’язок між S і Р) простих суджень, що входять до засновків і висновку при здійсненні виводу, виділяють два види дедуктивних умовиводів: виводи логіки висловлювань (внутрішня структура простих суджень не враховується) і виводи логіки предикатів (враховується).

  Індуктивні умовиводи – це умовиводи, в яких висновок про клас (множину) в цілому робиться на основі знання про частину предметів цього класу (чи множини). В них відбувається перехід від знання меншого ступеня загальності до знання більшого ступеня загальності, від одиничного і часткового – до загального. Наприклад: Літій проявляє високу хімічну активність. Натрій проявляє високу хімічну активність Калій проявляє високу хімічну активність Рубідій проявляє високу хімічну активність Цезій проявляє високу хімічну активність Літій, Натрій, Калій, Рубідій, Цезій — лужні метали Всі лужні метали проявляють високу хімічну активність.

  Необхідні умовиводи – це вид умовиводів, в яких висновок з логічною необхідністю виводиться з засновків. У таких виводах з істинних засновків при дотриманні всіх правил і законів завжди отримують істинний висновок. До необхідних відносять всі дедуктивні умовиводи та деякі індуктивні.

   Імовірні умовиводи – це вид умовиводів, в яких висновок з логічною необхідністю не слідує з засновків. У таких виводах висновок буде тільки ймовірним. До імовірних відносять індуктивні умовиводи (крім висновку повної індукції).