Тема 15. Макроекономічна нестабільність: ділові цикли (2 години)

У процесі відтворення економіки протягом тривалого періоду часу існує тенденція до її зростання. Проте воно є нерівномірним і періоди зростання економіки періодично змінюються спадом виробництва, зниженням рівня зайнятості та зростанням цін (інфляцією), які підготовлюють основу для нового більшого зростання. Такі коливання носять об’єктивний характер, набули циклічності і є одним із способів саморегулювання ринкової економіки. Циклічний характер розвитку ринкової економіки означає, що швидке зростання виробництва через певний проміжок часу змінюється таким же швидким його падінням, яке пізніше знову змінюється зростанням.

Циклічність, як економічне явище, проявилась на початку XIX ст., починаючи із першої економічної кризи в Англії у 1825 році. Із тих пір регулярно повторюється із інтервалом 8-12 років у більших або менших розмірах, із певною специфікою. Хоча тривалість циклу у XX ст. зменшилася (6-8 років), проте хід її підпорядковується певним закономірностям. Отже, важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність.

Розвиток економіки носить не прямолінійно зростаючий, а хвилеподібний характер у формі економічних циклів. Які ж причини лежать в основі циклічного розвитку економіки?

В економічній літературі їх наводиться велика кількість, але основні з них можна згрупувати в два основних напрямки:

1.екстернальна теорія, яка пояснює циклічність через зовнішні чинники:

поява п’ятен на сонці зі зміною його активності, що веде до неврожаю у сільському господарстві і, відповідно, до економічного спаду (В. Джевонс, В. Вернадський);

війни, революції та інші політичні потрясіння;

освоєння нових територій, міграція населення і коливання його чисельності;

потужні прориви в технології, що докорінно видозмінюють структуру суспільного виробництва.

2) інтернаціональна теорія, яка розглядає циклічність як породження внутрішніх для економіки чинників:

співвідношення оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (Парето, Пігу);

надлишок заощаджень у населення і недостача інвестицій (Дж. М. Кейнс);

протиріччя між суспільним виробництвом і приватною формою привласнення (К. Маркс);

перевищенням засобів виробництва над предметами споживання (М.І.ТуганБарановський);

недоспоживання і бідність населення (Т. Мальтус);

порушення в області грошового попиту і пропозиції (І. Фішер), а також експансія банківського капіталу (кредиту) в економіці в цілому і в русі облікової ставки (А. Хансен) тощо.

В сучасній економічній літературі існують різноманітні погляди щодо оцінки впливу тих чи інших чинників на циклічність. Проте існують погляди, які ми також поділяємо, що всі вказані чинники діють разом, доповнюючи один одного.

Разом з тим, для кожного виду циклічного коливання є свій головний чинник, який визначає глибинну суть самого циклу. Серед великої кількості різноманітних циклічних коливань (всього нараховують понад 1380 різноманітних циклів) найбільшу увагу в економістів викликають наступні:

1) Цикли Д.Китчина тривалістю 3 роки 4 місяці (для Японії – 2 роки 4 місяці, Бразилії, Аргентини і Мексики – 4 роки) і які пов’язані із коливанням світових запасів золота. Правда, економіст А. Хансен дані цикли пов’язує із нерівномірністю відтворення оборотного капіталу, а В. Мітчел – з коливаннями у грошовому обігу. Є точки зору окремих економістів, що причиною їх виникнення є порушення пропорцій між попитом і пропозицією на окремі види товарів.

2) Цикли К. Жуглара, тривалістю 7-11 років, які пов’язані з оновленням активної частини основного капіталу і це на високому рівні проаналізовано К. Марксом. До речі, сам К. Жуглар вважав причиною їх виникнення зміни у грошовому обігу і кредиті.

3) Цикли М. Кондратьєва, тривалістю 45-55 років, які пов’язані із періодичним оновленням основного капіталу промислової інфраструктури і ще в більшій мірі з періодичними революціями в технологічному способі виробництва.

4) Цикли С. Кузнєца, тривалістю 18 – 25 років, викликані змінами в будівництві (періодичне оновлення житла, певних виробничих споруд).

5) Цикли Форрестора, тривалістю 200 років і які пов’язані з використанням нових видів енергії і матеріалів.

6) Цикли Тюфлера, терміном 1000-2000 років, викликані кардинальними змінами в людській цивілізації. В наш час переважна більшість економістів вважає, що в тих циклічних коливаннях, які найбільше впливають на економічний розвиток країни (цикли Китчина, Жуглара і Кондратьєва) головною причиною виникнення є періодичні оновлення (заміна) капіталу.

Цей геніальний висновок був зроблений К. Марксом. Так, у “хвилях Китчина” – це заміна основного капіталу в тих галузях, де відбуваються структурні зрушення для приведення у відповідність пропозиції до попиту. У “хвилях Жуглара” – основна причина в заміні активної частини основного капіталу. А “довгі хвилі Кондратьєва” – породжені масовим оновленням пасивної частини основного капіталу промислової інфраструктури і періодичними революціями в технологічному способі виробництва.

До масового оновлення елементів активної частини основного капіталу підприємця спонукає конкуренція, яка передбачає заміну діючого устаткування на більш продуктивне. Масове оновлення основного капіталу веде до швидкого зростання попиту на його елементи, що, в свою чергу, створює примноження ефекту як у зростанні засобів виробництва, так і предметів споживання. Після заміни основного капіталу різко падає попит спочатку на засоби виробництва, а потім і предмети споживання. Це веде до зниження обсягів виробництва, кількості зайнятих і, в кінцевому результаті, до кризи.