Тема 7. Проблеми раціонального використання та охорони земель у сучасних умовах

         У сучасному понятті меліорація –  це система організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на докорінне поліпшення земель з метою створення найсприятливіших умов для розвитку сільського господарства або загального оздоровлення місцевості. Залежно від дії на ґрунт та рослини розрізняють гідротехнічні, агротехнічні, лісотехнічні, хімічні і культуртехнічні меліорації.На поліпшення природних умов найбільше впливають сільськогосподарські гідротехнічні меліорації (зрошення, обводнення та осушення), що змінюють водно-повітряний режим ґрунту. З цією метою будують великі й малі зрошувальні та осушувальні канали, трубопроводи, лотки, створюють водосховища і греблі. Проведення гідротехнічних меліорацій пов’язано із значними капіталовкладеннями, тому вони вимагають техніко-економічних обґрунтувань. Найбільшої ефективності в меліорації досягають при комплексному їх застосуванні, коли зрошення поєднується з дренуванням, а осушення –з періодичним зрошенням земель. При цьому меліорації поєднуються з правильною організацією праці. Високим рівнем агротехніки, внесенням добрив та ін.Агротехнічні меліорації необхідні для зміни фізичних і хімічних властивостей ґрунту. Вони приводять до зміникількості різних поживних елементів у ґрунтіі забезпечують підвищення його родючості. Агротехнічні меліорації включають правильний вибір глибини і напрямку оранки, грунтопоглиблення, залуження крутих схилів, поліпшення лук і пасовищ, снігозатримання.Лісотехнічні меліорації передбачають поліпшення земель шляхом вирощування деревної або трав’янистої рослинності у поєднанні з деревною. До них належать: обліснення місцевості. Закріплення рухомих пісків, створення полезахисних лісових смуг тощо.При хімічних меліораціях для поліпшення земель, особливо засолених у ґрунтвносять гіпс, вапно, сірчану кислоту, дефекаційну грязь, фосфоритне борошно та ін. До хімічних меліорацій належать: використання різних пестицидів для боротьби із заростанням меліоративних каналів, полімерів для зменшення фільтраційних втрат води з водоймищ і каналів.Культуртехнічні меліорації дають змогу поліпшити стан поверхні ґрунтушляхом видалення каміння, пеньків, кущів, планування поверхні.Меліорація не тільки підвищує продуктивність сільського господарства, а й створює базу для його стійкого розвитку в різні за погодними умовами роки в усіх зонах країни, забезпечує гарантовані високі врожаї сільськогосподарських культур, сприяє збільшенню національного доходу країни, вносить докорінні зміни в умови сільськогосподарського виробництва. Зберігає і поліпшує зовнішнє середовище.

• меліорація земель - комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму грунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь;
• меліоровані землі - угіддя, на яких здійснено комплекс меліоративних заходів відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації;
• меліоративна система - технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об'єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом грунтів на меліорованих землях.

Суб’єктами господарювання які використовують землі з меліоративними системами є: 

• сільськогосподарські підприємства, асоціації водо- та землекористувачів, кооперативи або окремі власники, інші фізичні та юридичні особи, що використовують у своїй діяльності меліоровані землі і внутрішньогосподарські меліоративні системи;
• органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що мають у комунальній власності внутрішньогосподарські меліоративні системи;
• організації, які надають послуги суб'єктам господарювання (подача та відведення води, технічне обслуговування та ремонт об'єктів інженерної інфраструктури внутрішньогосподарських меліоративних систем тощо).

Умови використання земельних ділянок з меліоративними системами

Земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди. У разі відсутності згоди щодо спільного використання зазначених земельних ділянок питання вирішується в судовому порядку. 

Власники, користувачі, у тому числі орендарі меліорованих земель зобов'язані забезпечувати: 

• одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур шляхом застосування науково обгрунтованих технологій вирощування високоврожайних, стійких до захворювань та шкідників, адаптованих до грунтово-кліматичних умов сортів і гібридів сільськогосподарських культур;
• збереження та відтворення родючості грунтів, біологічне різноманіття і екологічну рівновагу в навколишньому природному середовищі, раціональне використання та охорону земель і водних ресурсів;
• цілісність використання масиву земель сільськогосподарського призначення;
• належну експлуатацію відповідних меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури таких систем, окремо розташованих гідротехнічних споруд, а також вжиття заходів щодо запобігання їх пошкодженню; додержання технологічної цілісності функціонування меліоративних систем. (частина 1 статті 25 Закону України "Про меліорацію земель").

Власники, користувачі, у тому числі орендарі меліорованих земель включають щороку до книг історії полів дані про призначення, розміри та основні характеристики меліорованих ділянок, якісні показники грунту, а також відомості про ефективність використання цих ділянок - урожайність сільськогосподарських культур, способи обробітку грунту, періодичність і кількість внесення добрив, здійснені меліоративні та природоохоронні заходи. 

Власники, користувачі, у тому числі орендарі меліорованих земель несуть відповідальність за стан їх використання та моніторинг навколишнього природного середовища в зоні впливу меліоративної системи згідно із законодавством. 

Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, на якому здійснюється гідротехнічна меліорація, має право на компенсацію понесених витрат з гідротехнічної меліорації земельних ділянок, розташованих у такому масиві, або суміжних земельних ділянок, які не перебувають в її користуванні. Розмір компенсації та умови її сплати визначаються у договорі між цією особою та власником або користувачем земельної ділянки. 

З метою забезпечення належного еколого-меліоративного стану угідь, належної якості зрошувальної води, біологічної потреби культур та запобігання ризику розвитку процесів деградації ґрунтів Кабінет Міністрів України встановлює нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення та управління поливами або водовідведенням. 

Власники, користувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок, на яких розташовані меліоративні системи, об’єкти їх інженерної інфраструктури та окремо розташовані гідротехнічні споруди, зобов’язані не чинити перешкод в експлуатації меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури та забезпечувати доступ працівників обслуговуючої (експлуатуючої) установи, організації до таких систем та їх експлуатацію. 

Обмеження і обтяження у використанні ділянок меліорованих та прилеглих до них земель здійснюються в порядку, що встановлюється Земельним кодексом України. 

При передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років. До договору оренди землі включається зобов’язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об’єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації. (частина четверта статті 19 Закону України "Про оренду землі"). 

Екологічні та технологічні обмеження при використанні земель з меліоративними системами

Використання меліоративних земель повинно здійснюватись без погіршення еколого-меліоративного стану угідь і технічного стану меліоративних систем на умовах відновлення або покращення екологічної ситуації та родючості ґрунтів. Забороняється застосування заходів, що призводять до погіршення якості земельних ділянок. Господарська діяльність на територіях підвищеного екологічного ризику, яка може завдавати шкоди іншим землевласникам, землекористувачам та навколишньому природному середовищу, повинна бути змінена або припинена. 

Обмеження господарської діяльності на меліорованих землях стосується: 

1. використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок;
2. необґрунтовано інтенсивного використання земель;
3. розорювання сіножатей та пасовищ на землях, ускладнених процесами шкідливої дії вод;
4. використання земель спеціального призначення для сільськогосподарських потреб (землі охоронних зон, водного фонду, заповідних територій тощо).

Нормативи екологічно безпечного зрошення й осушення та управління поливами або водовідведенням встановлюються залежно від еколого-меліоративного стану угідь, біологічної потреби культур та стійкості земель до проявів процесів деградації або шкідливої дії вод. 

Виділяється п'ять категорій еколого-меліоративного стану земель: добрий, задовільний, задовільний із загрозою погіршення, незадовільний та дуже незадовільний.

Для земель з певною якісною категорією еколого-меліоративного стану обмеження встановлюють індивідуально з урахуванням: розташування об'єкта у межах масиву зрошення або осушення; геоморфологічних та морфометричних характеристик рельєфу; режимів зволоження або осушення, водного балансу території та агрокліматичних показників; проявів та інтенсивності процесів деградації або шкідливої дії вод. 

Землі з добрим і задовільним еколого-меліоративним станом, не ушкоджені процесами деградації або шкідливої дії вод, використовуються без обмежень і не потребують додаткових природоохоронних або меліоративних заходів. На них застосовується загально рекомендований для даної зони та типу природних умов набір сільськогосподарських культур, комплекс агротехнічних прийомів та операцій з їхнього вирощування. За умови достатньої кількості та кондиційної якості води призначаються оптимальні режими зрошення. Проведення поливів обмежено придатними водами допускається за умови проведення заходів з хімічної меліорації або у критичні періоди росту рослин. 

На ділянках задовільного із загрозою погіршення стану земель використання угідь має супроводжуватись обов'язковим регулюванням технологічних впливів шляхом введення попереджувальних заходів або ґрунтозахисних технологій рослинництва, що включають протиерозійні заходи, поліпшення якості поливних вод і хімічну меліорацію ґрунтів, регулювання поверхневого стоку, водозберігаючі та ґрунтозахисні режими зрошення. Обмеження встановлюються індивідуально для земель з певним 

видом деградації або шкідливої дії вод: 

- техногенно та природно підтоплювані землі використовуються за умови роботи горизонтального або вертикального дренажу, із застосуванням спеціалізованих сівозмін і агротехнічних заходів, заходів із регулювання поверхневого стоку, водозберігаючих режимів зрошення; 

- засолені землі використовуються з застосуванням комплексу заходів із попередження або ліквідації засолення, адаптованого до конкретних характеристик природно-меліоративних умов території, засобів фітомеліорації із включенням до сівозмін солестійких культур. Використання мінералізованих вод для поливу таких земель забороняється; 

- осолонцьовані землі використовуються за умови проведення заходів із хімічної меліорації ґрунтів і вод та застосування засобів фітомеліорації; 

- ерозійно небезпечні землі використовуються за умови проведення протиерозійних заходів, водозберігаючих режимів зрошення із застосуванням спеціальної ґрунтозахисної технології вирощування сільськогосподарських культур. Не допускається зрошення поверхневим способом. 

На меліорованих угіддях з незадовільним еколого-меліоративним станом земель їх використання має здійснюватись на основі наукових рекомендацій із застосуванням комплексу природоохоронних і меліоративних заходів та технологій з покращення якості земель. Загальна система обмежень на використання земель даної 

категорії включає: 

♦ обов'язкове застосування ґрунтозахисних режимів зрошення та осушення за умови постійної роботи вертикального або горизонтального дренажу; 

♦ застосування ґрунтозахисних систем землекористування, науково обґрунтованих сівозмін, обробітку ґрунту, відповідних засобів і техніки поливу або водовідведення; 

♦ застосування технологій змінних норм щодо поливів, хімічної меліорації ґрунтів і води, удобрення та догляду за посівами тощо. 

На ділянках з дуже незадовільним еколого-меліоративним станом земель сільськогосподарське використання меліорованих угідь слід вважати недоцільним. На таких територіях землі потребують виведення з обігу, консервації або, залежно від виду деградації, докорінної меліорації або ренатуралізації. 

Пробеми використання земель з меліорованими системами

Під час паювання земель та майна колективних сільськогосподарських підприємств меліоративні системи не паювалися (пункт 21 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177). 

Об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку (див. ПКМ від 13.08.2003 № 1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників"), встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство". 
Таке рішення призвело до утворення ситуації, коли на приватних землях знаходяться комунальні меліоративні системи. На жаль, у цій ситуації власники вбачають більшу вигоду у здаванні труб системи на металобрухт, ніж в її утриманні. 
Для забезпечення ефективного та еколого-безпечного використання меліорованих земель 02.11.2006 року Державним комітетом України по водному господарству та Міністерством аграрної політики України було видано спільний наказ № 206/638 "Про Порядок використання меліоративних фондів і меліорованих земель". Як видається, положення затверджене наказом мають обмежений ефект, оскільки або повторюють існуючі вимоги законодавства, або не забезпечені механізмом примусового забезпечення. Таким чином, задовільна правова база для спільного використання земель з меліоративними системами відсутня. 
Чинне законодавство, що визначає правовий режим земельних ділянок з меліоративними системами (ЗУ "Про меліорацію земель", ДБН В.2.4-1-99 "Меліоративні системи та споруди" тощо), на жаль, не розраховане на ситуацію, коли земельні ділянки із меліоративними системами поділені на дрібні "клаптики". Ефективне використання земель за таких умов взагалі неможливе. Потрібно законодавчо заохочувати концентрацію земель з меліоративними системами в обмеженого кола власників (або хоча б користувачів) і не допускати подрібнення таких земель у майбутньому. 

В контексті ринкових земельних відносин, сталого соціального розвитку та в умовах глобальних змін клімату, проблеми екологічних ризиків та перспектив інноваційного розвитку меліорації земель набувають все більшої актуальності та нового звучання. Сучасна парадигма меліорації земель спирається на такі основоположні постулати, як ресурсозбереження, продовольча, екологічна й енергетична безпеки держави, соціальне відродження сільських населених пунктів, зміна депресивного розвитку окремих регіонів на прогресивний.Більша частина всіх сільськогосподарських угідь і 70 % орних земель України припадає на чорноземи і темно-каштанові ґрунти, родючість яких на значній території(Степова зона) лімітується дефіцитом вологи. На Поліссі, в Лісостепу Західному та ґрунтовобуроземній області Карпат, Передкарпаття і Закарпаття значно поширені землі з гідроморфним ґрунтовим покривом. Вони займають площу до 4,5 млн га, на більшій частині якої проведено дренажні роботи. Загальну площу осушених земель було доведено до 3,1 млн га і залучено до інтенсивного землекористування. Серед дренованих закритою і відкритою осушувальними мережами гідроморфних ґрунтів, специфічні за своєю генетичною природою і високою екологічною вразливістю, осушені торфові землі займали 850 тис. га.

Докорінне поліпшення (меліорація) малопродуктивних земель - екологічно і соціально конче необхідний захід. Проте надто гостро стоїть проблема екологічних ризиків, уникнення яких можливе за умов всебічно обґрунтованого меліоративного освоєння земель. Екологічні ризики виникають саме за умов незбалансованості та відірваності окремих видів меліорації від усього комплексу робіт з раціонального землекористування. Меліорація – це, як правило, жорстке втручання в закономірний процес перебігу масо- і енергопотоків в екосистемах. Тому будь-який меліоративний захід повинен мати всебічно обґрунтовану підставу для застосування – в іншому випадку ми наражаємося на непередбачувані екологічні, економічні, соціально-демографічні та інші ризики, які до того ж постійно зростають внаслідок глобальних змін клімату.  Кожному окремому виду меліоративного навантаження на ґрунтовий покрив притаманна та чи інша цільова задача. Одна група меліоративних впливів спрямована безпосередньо на структурну перебудову ґрунтової системи, інша - на структурнофункціональну, а ще інша – на функціональну. Якщо перші дві групи екологічно мало ризиковані, то третя несе в собі небезпечні, часто-густо непередбачувані, ризики, прогнозування яких є актуальною проблемою сьогодення. Викликає занепокоєння відсутність аргументованої ієрархічної структуризації численних видів меліорацій. Методологічне вирішення проблеми екологічних ризиків не може бути успішним за відсутності, перш за все, чіткої та обґрунтованої систематики зовнішніх меліоративних навантажень на ґрунтовий покрив. Ґрунтова система змінює свою внутрішню структурно-функціональну організацію залежно від природи та структури цих навантажень. Виходячи з цього, зроблено першу спробу систематизувати меліорації, ієрархічна структуризація яких в подальшому буде розширятись і удосконалюватись.

Усі види меліорацій передбачають докорінну і прискорену зміну як внутрішньоїконструкції ґрунтової системи, так і її режимів. Якщо реалізація зовнішніх навантажень абіотичної природи нерідко здійснюється всупереч закономірностям перебігу масоенергетичних потоків в екосистемах, то біологічний блок меліоративних навантажень гармонійно вписується і адаптується в ці непрості, надто складні та суперечливі, проте закономірні процеси нообіосферних ґрунтових трансформацій, нівелюючи при цьому негативні наслідки впливу та дії абіотичних блоків. На жаль, теорія і практика біосферного адаптування різних меліоративних заходів, до якої ми всі намагаємось прийти, залишається поки-що на далеко невизначеному, а, фактично, на гіпотетичному рівні наукових досліджень. Пригадаймо хоча б окремі і всім відомі приклади виникнення негативних явищ від «ізольованих» і масштабно здійснених в недалекому минулому (без належного врахування генетичних особливостей та екологічних функцій ґрунтів) хімічних, гідротехнічних, культур-технічних та інших видів меліорацій.