Теоретичний матеріал до теми 3: Агробіотехнологічний кластер - імператив розвитку біоекономіки

У стратегічному плані біотехнологія як інтегральна база економічного розвитку країни забезпечить реалізацію національних пріоритетних проектів, формування інноваційної системи, дасть стимул соціально-економічному розвитку регіонів, підвищить конкурентоспроможність держави в умовах глобалізації

Отже, розвиток біотехнології є однією з необхідних передумов для соціально-економічного розвитку країни, для виконання тих цілей і завдань, які перед нею поставлені. Біоекономіка повинна стати головним, магістральним шляхом розвитку нашої країни найближчими роками для забезпечення стійкого розвитку територій, використовуючи біоенергетику, вирішуючи при цьому задачу децентралізованого виробництва електроенергії і тепла в системі ЖКГ, відновлення родючості ґрунтів агробіотехнологічими методами.

Сьогодні конкретне завдання розвитку біотехнології в країні - це створення сучасної потужної біоіндустрії, щоб забезпечити потреби населення в базових продуктах харчування, бути локомотивом розвитку біоекономіки, заснованої на знаннях, провідним чинником розвитку науки і освіти, рішення актуальних проблем соціально-економічного розвитку країни.

Традиційне сільське господарство завжди розглядалося як найбільш ризикований сектор економіки. Вважалося, що найнадійніший спосіб розоритися - це вкласти гроші в сільське господарство. Але біотехнологія відкриває сьогодні принципово нові можливості для розвитку сільського господарства. Нині йдеться про формування абсолютно іншої парадигми розвитку сільського господарства, заснованого на самодостатності, у тому числі і з точки зору енергетичного забезпечення організації виробництва за допомогою біоенергетики. Така система може стати основою стійкого розвитку територій, створення малих поселень типу "біоекополісів" утворення біорегіонів.

Застосування агробіотехнологій в сільському господарстві нашої країни дозволить підприємствам і фермерським господарствам виробляти екологічно чисту продукцію з високою рентабельністю, отримувати щорічно прибуток і забезпечувати розширене відтворення на основі власних ресурсів. Позитивний ефект від впровадження агробіотехнологій в практику сьогодні можливий у рамках агробіотехнологічких кластерів - основи майбутніх біорегіонів і "біоекополісів"

Поняття кластера введене лауреатом Нобелівської премії Майклом Портером. Кластер (чи промислова група) - це група взаємозв'язаних компаній, що є сусідами, і пов'язаних з ними організацій, діючих в певній сфері і таких, що характеризуються спільністю діяльності і взаємодоповнюючих один одного.

Центральним моментом формування кластера є не просто територіально-географічне зближення, територіальне об'єднання виробництв декількох різних галузей, між якими можливі синергізм і взаємно функціональні стосунки (за типом постачальник - споживач, розробка суміжних рішень і ін.). Завдання полягає в тому, щоб довести ряд принципово нових лабораторних технологій, дія яких заснована на нових принципах і ефектах, до нових систем діяльності і практики. На основі нових систем діяльності і практики, що сформувалися, можливим є переозброєння усього масиву галузей попереднього техно-промислового устрою.

Типи кластерів за Максом Вебером:

Технологічне переоснащення і переосвоєння деякої наявної інфраструктурної платформи на основі принципово нових технологічних рішень наступного техно-промислового і соціо-культурного устрою. Кластер або мультикластер починає формуватися навколо стикованих зон нових технологічних рішень. Одні технологічні рішення незабаром спричинять наступні. Це інфраструктурно-інноваційний кластер. Основна перевага цього кластера пов'язана з тим, що він формується навколо системи гарантованого споживання продукції. Варто включити принципово нові матеріали в конструкцію вузлів інфраструктури, як у виробників цього асортименту буде гарантований споживач. Основна складність формування цього кластера полягає в стикуванні, організації і агрегації різних технологічних рішень для того, щоб переозброювана інфраструктура функціонувала б стійко.

Створення на основі нових принципів і ефектів неіснуючих зараз інфраструктур. Основна перевага у формуванні цього кластера полягає в тому, що його не потрібно вписувати в існуючі системи виробництва. Він формується на новому вільному місці. Основний недолік цього кластера полягає в тому, що ніколи заздалегідь неможливо прорахувати гарантований попит на продукцію цього кластера. Тому формування цього кластера може здійснюватися лише під серйозні гарантії держави.

Ультраструктурний, метапромисловий. На його основі створюється промисловість по перетворенню існуючих типів промисловості. Промисловість по переозброєнню існуючої промисловості - це метапромисловість. Основна перевага цього кластера полягає в можливості сформувати навколо передової технології нового класу ціле гроно підприємств, на яких вона реалізовуватиметься. Основна складність побудови цього кластера полягає в надзвичайно складній системі узгоджень науково-технологічних, фінансово-організаційних і промислово-виробничих рішень.

Кластер "запозичення рубіжної технологічної платформи". Просування до формування нового техно-промислового укладу передбачає створення умов для освоєння технологій, які сьогодні у світі формують передній край технологічного розвитку. Тому запозичення і переосвоєння в системі української промисловості передових технологічних платформ є обов'язковою умовою її конкурентоспроможності. В даному випадку не йдеться про просте освоєння технологічних ліній, що виробляють готову продукцію. Завдання полягає в тому, щоб на основі підключення до аналізу технологічних рішень, закладених в цю платформу фундаментальної практико-орієнтованої науки, через якийсь час запропонувати наступний крок розвитку цієї технологічної платформи. Перевага побудови цього кластера полягає в тому, що в його основі лежать імпортозаміщуючі технології. Експлуатація і використання цих технологій передбачає вихід на вітчизняний ринок і пропозицію нижчих цін на виробництво вже освоєної споживачем продукції. Основні складнощі формування цього кластера пов'язані, передусім, з вітчизняною культурою промислово-виробничої праці. Дуже часто собівартість і витрати виробництва на запозиченій технологічній платформі виявляються вище, ніж на аналогічних зарубіжних виробництвах.

Виділені типи кластерів є ідеальними типами згідно з Максом Вебером, тобто вони представляють деяку систему координат, у рамках якої можуть аналізуватися рішення побудови конкретного кластера. Більше того, конкретний кластер часто припускає комбінацію і поєднання перерахованих типів: одного, двох, трьох або усіх чотирьох. Обов'язковим загальним моментом побудови кожного з перерахованих типів кластерів є співорганизація практико-орієнтованої фундаментальної науки, проектно-конструкторських розробок, процесів інструментальної наладки і переналадки нових технологічних ліній, що становлять основу інноваційної промисловості.