Тема 2. Бюджетування як технологія управління підприємством

Прогнози і плани (поряд з гіпотезою) є формами передбачення, тобто випереджального відображення дійсності, заснованого на пізнанні об’єктивних законів і закономірностей. Форми передбачення тісно взаємопов’язані, вони являють собою послідовні ступені конкретизації можливого стану і поведінки об’єкта в майбутньому. Цей процес починається із загальнонаукового передбачення ймовірних якісних характеристик майбутніх станів об’єкта (тобто висування гіпотез), а завершується складанням плану переведення об’єкта в новий бажаний стан. Проміжною сполучною ланкою між ними є прогноз.

План - це однозначне рішення, навіть коли він розробляється на варіантній основі (лише один із розроблених варіантів, найбільш імовірний й оптимальний, затверджується як плановий).

Прогноз же завжди має альтернативний, варіантний характер, вказуючи ймовірні напрями розвитку підприємства. Прогнозування базується на узагальненні та аналізі наявної інформації з подальшим моделюванням можливих варіантів розвитку ситуацій і фінансових показників за допомогою методів ко- реляційно-регресійного аналізу, економетричних, зокрема екстраполяції. Щоб прогнозування було надійним, слід забезпечити достатньо повну за обсягом, змістом і структурою інформацію, високий рівень достовірності цієї інформації і можливість зіставлення інформації в часі за кількісними та якісними показниками.

За функціональною ознакою (напрямами прогнозування) прогнози поділяються на два види - пошукові (генетичні) і нормативні (темологічні).

Пошуковий прогноз ґрунтується на умовному продовженні в майбутньому тенденції розвитку досліджуваного об’єкта в минулому і на поточний момент та відокремлюється від умов (факторів), здатних змінити тенденції розвитку (тут основний метод прогнозування - екстраполяція).

Нормативний (темологічний) прогноз розробляється на основі заздалегідь визначених цілей. Його завдання полягає у визначенні шляхів і строків досягнення можливих станів об’єкта прогнозування в майбутньому, прийнятих за цілі. Тобто нормативний прогноз розробляється у зворотному порядку: від заданого стану в майбутньому до існуючих тенденцій та змін із урахуванням визначеної мети. Важливим моментом при здійсненні прогнозування є визнання факту стабільності зміни показників діяльності підприємства.

Фінансове планування - це система заходів визначення обсягів майбутніх фінансових ресурсів, спрямованих на зміну складу та структури джерел формування і напрямів їх використання, згідно з ринковою кон’юнктурою та показниками діяльності підприємства для забезпечення досягнення його основної мети. Фінансове планування - складова управління фінансами підприємств (аналіз, планування, контроль).

Форми фінансового планування:

• попереднє фінансове планування;
• поточне фінансове планування;

перспективне фінансове планування.

Основні завдання фінансового планування діяльності підприємств в умовах ринку такі:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів;

- встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та іншими підприємствами;

- дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства. Значення фінансового планування для підприємства полягає в тому, що воно:

- втілює вироблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників;

- дозволяє визначити забезпечення фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку;

- надає можливості визначення життєздатності фінансових проектів в умовах конкуренції;

служить інструментом одержання зовнішнього фінансування.

Таблиця 2.1.

Класифікація методів планування

Існують такі види фінансового планування - бюджетне та небюджетне. Небюджетне фінансове планування на сьогодні не отримало широкого використання, оскільки базується тільки на вартісній оцінці підприємства, що, у свою чергу, не дозволяє збалансувати доходи та витрати за напрямками діяльності підприємства. Значно спростити і полегшити процес планування дозволяє бюджетне планування (або бюджетування), методологічно опрацьоване західною практикою. Підприємства активно впроваджують цю систему з метою економії фінансових ресурсів, скорочення невиробничих витрат, більшої гнучкості в управлінні й контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності планових показників.

Процес бюджетування на підприємстві поєднує роботу зі складання оперативного, фінансового і зведеного (консолідованого) бюджетів, керування і контролю за виконанням бюджетних показників