Меандр – відомий
ще з часів неоліту та розповсюджений тип ортогонального
орнаменту. Бордюр, який складається з прямих кутів у вигляді безперервної лінії. Отримав назву від звивистої
ріки Меандр (нині Великий Мендерес) в Малій Азії (Ефес). У
меандровій стрічці орнаменту древні бачили глибокий
магічний смисл, вона відображала перебіг людського життя. Прямизна, прямий шлях символізували чесноту. Меандр
може складатися тільки з прямих кутів, які придають лінії додаткову жорсткість та відповідають зростанню
в чесноті. Як орнамент меандр
часто застосовувався в етруській та древньогрецькій, а потім давньоримській, візантійській, романській архітектурі на
меблях, вазах, дрібних предметах
побуту. Меандром прикрашали поділ одягу, в архітектурі він використовувався в рельєфах і фризах. В
Стародавній Греції меандр символізував вічність, яка досягається відтворенням: істоту, що старіє, зміняється молодою, стає тим самим безсмертною; стара сутність стискується, а нова розвертається.