Термінологічний словник Глосарій

— 1) лікування, виліковування; 2) оздоровлення.

— сукупність заходів, направлених на дотримання вимог гігієни (зоогігієни).

 — спеціальне приміщення для забою і переробки хворих тварин.

 — територія навкруги ферми, тваринницького комплексу, підприємств і установ біол. профілю, вільна від житлових і присадибних споруд із забороною проїзду транспорту, випасання тварин, водопою.

 - загальне визначення для інфекцій і мікозів, що викликаються сапрофітами, збудники яких не є паразитами, а ведуть сапрофітну форму життя. При цьому наслідки зараження обмежуються рівнем інфекційного процесу (85), тобто взаємодією збудник + сприйнятливий організм, естафета передачі збудника не відбувається і не утвориться паразитарної системи з міжпопуляційним рівнем взаємодії. Епізоотичний ланцюг (40) обмежується елементарним осередком епізоотичного процесу - джерело збудника + механізм передачі + сприйнятливий організм (41) - і в такому випадку прийнято говорити про «біологічний тупик» збудника. Тому, хоч і для сапронозів захворюваність може бути високою, тут типові спорадичність, ензоотичність, природна вогнищевість (54, 55, 57). У числі численних прикладів - клостридіози, іерсініози, бешиха, лістеріоз,лептоспірози, багато які харчові токсикоінфекції, при яких резервуаром, ампліфікатором і джерелом збудника (64, 65, 66) є абіотичні фактори, де збудники вільно живуть і розмножуються незалежно від тваринного організму. Як правило, збудники сапронозів характеризуються поліпатогенністю і викликають важку патологію, що зумовлено відсутністю взаємної адаптації патогенів цього типу і сприйнятливих тварин, як це відбувається в паразитарних системах при паразитозах.

 — некротичне вогнище, відторгнене від навколишньої живої тканини.

 — підвищення реактивної чутливості тварини. Сенсибілізуючою називають, напр., першу дозу чужорідного білка, що спричинює анафілаксію тварини.

 — підсадні тварини, яких певний час витримують в підозрілій на неблагополуччя місцевості для контакту з переносниками і дикими тваринами і періодично досліджують на наявність збудників хвороб або антитіл.

 — стан організму, при якому мікроби, що проникли з первинного осередку інфекції в кров, безперешкодно розмножуються в ній і заносяться до всіх органів і тканин, де викликають запальні і дегенеративно-некротичні процеси. С. може виникнути при сибірці, пастерельозах, бешисі і чумі свиней, стрептококозах і ін. інфекціях. Його клінічний прояв не залежить від виду збудника, що ускладнює діагноз.

 — форма сепсису, при якій присутність в крові патогенних мікроорганізмів не супроводжується виникненням метастатичних вогнищ гнійного запалення. С. характеризується гострим перебігом, переважанням дегенеративно-некротичних і геморагічних явищ.

 - загальна інфекція організму, при якій збудник з первинного, місцевого вогнища інфекції безперервно поступає в кров, інтенсивно нагромаджується там, розповсюджується у всі тканини і органи, де викликає нові вогнища гнійного запалення. Характеризується значною тяжкістю загального патологічного стану, не відповідного місцевим ураженням. Приклади - сепсис рановий, післяпологовий, хірургічний, сибірковий первинний або вторинний (клінічні форми цієї хвороби з надто важким або важким перебігом), колісептицемія. Синоніми: септицемія, загальна гнійна інфекція, зараження крові.

— виготовлений в одному циклі виробництва біол. препарат. Розрізняють експериментальну (лабораторну), дослідно-промислову і промислову серії. Об’єм залежить від характеру препарату і потреби в ньому.

— діагностика інфекційних хвороб з використанням серологічних реакцій.

 — ознака хвороби. Розрізняють симптоми кардинальні (головні) і другорядні, патогномонічні, характерні для даної хвороби.

 — одночасне введення тварині специфічної лікувальної сироватки і вірулентного штаму збудника хвороби. В даний час С. п. не застосовуються.

— дикі тварини (миша, чорний і сірий щур, горобець, клопи і ін.), життєві цикли яких пов’язані з людиною, його житлом або культурними ландшафтами.

— сукупність певних ознак, обумовлених ураженням якого-небудь органу, системи органів.

- в епізоотології повсякденне позначення засобів пасивної імунізації і лікування заразних хвороб (серопрофілактики і серотерапії). Це препарати імунних, гіперімунних, реконвалесцентних сироваток, що містять антитіла до антигенів збудників цих хвороб і проявляють захисні властивості.

— сироватки тварин, що перехворіли

 — комплекс елементів, що знаходяться у взаємодії незалежно від характеру і особливостей зв’язків і типу цілісності об’єкту або явища, напр., з погляду теорії систем; епізоотичний процес природно-вогнищевої хвороби є багаторівневою системою, що забезпечує існування збудника в природі в одних і тих же біоценозах на основі саморегуляції.

 — спеціально обладнана ділянка для поховання трупів тварин. Поховання на С. — застарілий спосіб утилізації і знешкодження трупів, передова технологія — утилізація трупів на ветеринарно-санітарних заводах.

 — 1) відбір; 2) екранування, захист; 3) дослідження. Застосовується при підборі лікарських речовин, захисних препаратів, обстеженні тварин.

 - показник тяжкості виникнення і розповсюдження хвороби, її впливу на популяцію тварин. Виражається відношенням числа загиблих від хвороби до загальної чисельності контрольованої популяції і обчислюється на 100, 1000, 10000 і т.д. голів.

 - виникнення хвороби у одного або декількох тварин. Визначення як правило застосовується для невеликого угрупування одночасно хворих особин. У тваринницьких господарствах зі стійловим утриманням поголів’я цим терміном може бути позначена окрема ферма. При вільному утриманні тварин, згідно з рекомендаціями МЕБ, розміри спалаху можуть визначатися конкретною площею до 50 км².

— одночасне захворювання декількох тварин в господарстві якоюсь інфекційною хворобою.

— ступінь інтенсивності (напруженості) епізоотичного процесу, коли випадки хвороби обчислюються одиницями і між ними важко або неможливо встановити епізоотологічні зв’язки. Про спорадичнузахворюваність говорять, якщо її рівень звичайний для конкретної інфекційної хвороби в певній місцевості, країні на даному рівні її історичного розвитку.

 — закономірне чергування стадій епізоотії, що виявляється при її природному перебігу. Активне втручання людини може запобігти розвитку окремих стадій і подальшому розповсюдженню епізоотії. В динаміці епізоотії декілька стадій: міжепізоотична, передепізоотична, максимального підйому, згасання епізоотії і постепізоотична.

— неодноразове (повторне) виникнення інфекційної хвороби в певній місцевості (пункті).

 — 1) знищення мікробів за допомогою високої температури або хім. речовин; 2) обезпліднення, позбавлення здатності до запліднення.

 — води, забруднені побутовими відходами (господарсько-фекальні С. в.) і виробничими відходами (промислові С. в.), що виводяться з територій населених пунктів і підприємств системами каналізації. С. в. містять значні кількості мінеральних і органічних забруднень в зваженому, колоїдному і розчиненому станах. В побутових стоках і С. в. м’ясокомбінатів, біофабрик, боєнь, шкіряних заводів, тваринницьких приміщень можуть міститися збудники хвороб тварин і людини. Забороняється скидання у водоймища неочищених і не обеззаражуваних С. в. Очищення і знезараження (див.) С. в. проводиться на очисних спорудах (див.).

— інфекція, що протікає без клінічних ознак. Див. Інфекція прихована, Імунізуюча субінфекція.

 — наслідок нового (повторного) зараження, яке виникло на фоні вже розвиненої хвороби, зумовленої тим же патогенним мікробом. Повторне зараження звичайно загострює хворобу і ускладнює її перебіг.

 — суспензія двох (або більше) речовин, одне з яких (тверде) розподілене, зважене у вигляді найдрібніших частинок в іншому (в рідині).