Глосарій курсу Філософія

(мікросоціальні спільноти) — спільноти, які об’єдну­ють незначну кількість людей (до кількох десятків) на основі безпосередніх тісних контактів, стійкого спілкування, певних цінностей і норм поведінки.

ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну еко­номію і «теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства в со­ціалістичне і комуністичне (так званий науковий соціалізм).

філософська категорія, протилежна ідеї, ідеальному. Мате­ріальність речей чи процесів визначається їх речовинністю, просторово-часовим буттям, причинними зв’язками з іншими речами і процесами. В деяких філософських системах М. як неживе протиставляється живому.

(грец. meta — після, через і phesike — природа) — умоглядне вчення про найзагальніші види буття — світ, Бога й душу.

(грец. methodos — спосіб пізнання) — сукупність правил дії (на­приклад, набір і послідовність певних операцій), спосіб, знаряддя, які сприя­ють розв’язанню теоретичних чи практичних проблем.

спрощений підхід до складних біологічних і соціальних явищ, який намагається зрозуміти їх на основі законів механіки. Властивий мислителям XVII—XVIII ст.

активний процес узагальнення й опосередкованого відо­браження дійсності, який забезпечує розгортання на основі чуттєвих даних закономірних зв’язків цієї дійсності та вираження їх у системах понять.

філософська категорія, яка відображає співвідношення, гармо­нію кількісних і якісних ознак предмета. М. — це протяжність (інтервал) кіль­кісних змін, в межах якої якість залишається незмінною. Бути в мірі означає не виходити за межу, не переходити в іншу якість.

(грец. mystika — таємні обряди, таїнство) — релігійно-філософський світогляд, який вважає можливим осягнення божествен­ного (трансцендентного, надприродного) буття шляхом відходу від світу і занурення в глибини власної свідомості, віра в можливість безпосеред­нього спілкування з Богом через злиття з ним власної свідомості. Харак­терний для багатьох релігійних культів, філософських вчень (Беме, Сведенборгта ін.).