Термінологічний словник Глосарій

— 1) лікування, виліковування; 2) оздоровлення.

— сукупність заходів, направлених на дотримання вимог гігієни (зоогігієни).

 — спеціальне приміщення для забою і переробки хворих тварин.

 — територія навкруги ферми, тваринницького комплексу, підприємств і установ біол. профілю, вільна від житлових і присадибних споруд із забороною проїзду транспорту, випасання тварин, водопою.

 - загальне визначення для інфекцій і мікозів, що викликаються сапрофітами, збудники яких не є паразитами, а ведуть сапрофітну форму життя. При цьому наслідки зараження обмежуються рівнем інфекційного процесу (85), тобто взаємодією збудник + сприйнятливий організм, естафета передачі збудника не відбувається і не утвориться паразитарної системи з міжпопуляційним рівнем взаємодії. Епізоотичний ланцюг (40) обмежується елементарним осередком епізоотичного процесу - джерело збудника + механізм передачі + сприйнятливий організм (41) - і в такому випадку прийнято говорити про «біологічний тупик» збудника. Тому, хоч і для сапронозів захворюваність може бути високою, тут типові спорадичність, ензоотичність, природна вогнищевість (54, 55, 57). У числі численних прикладів - клостридіози, іерсініози, бешиха, лістеріоз,лептоспірози, багато які харчові токсикоінфекції, при яких резервуаром, ампліфікатором і джерелом збудника (64, 65, 66) є абіотичні фактори, де збудники вільно живуть і розмножуються незалежно від тваринного організму. Як правило, збудники сапронозів характеризуються поліпатогенністю і викликають важку патологію, що зумовлено відсутністю взаємної адаптації патогенів цього типу і сприйнятливих тварин, як це відбувається в паразитарних системах при паразитозах.

 — некротичне вогнище, відторгнене від навколишньої живої тканини.

 — підвищення реактивної чутливості тварини. Сенсибілізуючою називають, напр., першу дозу чужорідного білка, що спричинює анафілаксію тварини.

 — підсадні тварини, яких певний час витримують в підозрілій на неблагополуччя місцевості для контакту з переносниками і дикими тваринами і періодично досліджують на наявність збудників хвороб або антитіл.

 — стан організму, при якому мікроби, що проникли з первинного осередку інфекції в кров, безперешкодно розмножуються в ній і заносяться до всіх органів і тканин, де викликають запальні і дегенеративно-некротичні процеси. С. може виникнути при сибірці, пастерельозах, бешисі і чумі свиней, стрептококозах і ін. інфекціях. Його клінічний прояв не залежить від виду збудника, що ускладнює діагноз.

 — форма сепсису, при якій присутність в крові патогенних мікроорганізмів не супроводжується виникненням метастатичних вогнищ гнійного запалення. С. характеризується гострим перебігом, переважанням дегенеративно-некротичних і геморагічних явищ.