Огляд глосарія за абеткою

Спеціальні | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї | Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я | Все

Сторінка: (Назад)   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  ...  25  (Далі)
  Все

А

Апостеріорі

 (лат. a posteriori — з наступного) — знання, набуте в про­цесі досвіду.



Апріорі

(лат. a priori — з попереднього досвіду) — ідеї, форми пізнання, які, на думку деяких мислителів, наявні в свідомості до досвіду, не набуті з досвіду. У філософії Канта категорії проголошуються апріорними формами мислення. Апріоризм близький до концепції вроджених ідей. Протилежним до А. є поняття апостеріорі.



Архетип

первинні, вроджені психічні структури, первинні схеми об­разів фантазії, що містяться в так званому колективному несвідомому й апріорно формують активність уяви; складають основу загальнолюдської сим­воліки, виявляються у міфах і віруваннях, снах, творах літератури тощо.



Аскетизм

 (грец. asketes — добре навчений, подвижний) — моральне вчення, яке пропагує крайнє обмеження потреб людини, відмову від життє­вих благ. Протилежне гедонізмові.



Атман

дух, душа, активне свідоме начало в індійській ведичній традиції.



Атрибут

(лат. attributum —додане) — невід’ємна властивість речі, суб­станції. За Декартом, А. матерії є протяжність, душі — мислення.



Б

Безкінечне

протяжність, кінець якої безперервно віддаляється. Діа­лектично пов’язане з конечним, складається з конечного.



Безперервність

зв’язок, стирання граней між розрізненим, дис­кретним (роздільним), перервним.



Біблія

 священна книга християнства та іудаїзму, створена протя­гом І тис. до н. е. та ІІІІ ст. н. е. шляхом відбору, редагування та канонізації текстів, які іудейські, а пізніше християнські традиції вважали богонатхненними. Складається із двох частин — Старого Завіту, визнаного іудеями та християнами, та Нового Завіту, котрий визнається священним лише хри­стиянами. Мовами Біблії є давньоєврейська та арамейська у Старому За­віті та грецька (койне)у Новому. Містить сакралізовану історію світу та люд­ства, наголошує на їх залежності від волі Бога — творця і промислителя. Основою людського життя, за Біблією, є правдиве боговшанування та богопоклоніння. За своєю суттю Біблія — одна-єдина книга, хоча й складена вона з багатьох книг, а тому характеризується величезною жанровою та тематичною різноманітністю: виклади міфологічних систем, історичні опо­віді, релігійна публіцистика, філософсько-моралістичні твори, лірична по­езія, зразки релігійної містики.

Історія Біблії в Україні розпочинається з часів появи на її землях пер­ших християнських місіонерів, які, поширюючи християнство, принесли із собою і книги Святого Письма, які з часом перекладались церковносло­в’янською мовою. Найдавнішою в Україні книгою Святого Письма є Остромирове Євангеліє (1056—1057). Найціннішим із перекладів на народну тогочасну мову є Пересопницьке Євангеліє (1556—1561), що вийшло з монастиря в Пересопниці (Волинська область). Дуже популярною в Україні книгою Старого Завіту був Псалтир, який вживався не тільки як богослуж­бова, а й як навчальна книга для домашнього читання. Популярними були й книги Нового Завіту (Четвероєвангеліє і Апостол). У 1581 р. побачила світ повна збірка книг Біблії церковнослов’янською мовою — Острозька Біблія, надрукована І. Федоровим у м. Острозі. Перший переклад Біблії жи­вою народною літературною мовою здійснили П. Куліш, І. Пулюй та І. Нечуй-Левицький(ХІХст.). Протягом XX ст. повний текст Бібліїу перекладі укра­їнською мовою здійснили І. Огієнко (1912), І. Хоменко (1963).





Брахман

світова душа, духовне абсолютне начало в індійській ве­дичній філософії.




Сторінка: (Назад)   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  ...  25  (Далі)
  Все