Глосарій курсу Філософія

 (грец. лу/е — тут, zoe — життя) — погляд, згідно з яким мате­рія наділена чуттєвістю, яка різною мірою властива неживим, живим тілам і людині (Бруно, Спіноза).

(грец. hypothesis — основа, припущення) — форма знання, основою якого є передбачення, сформульоване за допомогою певних фак­тів, але це знання є невизначеним і потребує доведення.

спосіб теоретичного дослідження, який передбачає створення системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпо­тез, з яких виводять твердження про емпіричні факти.

суспільство, в якому існує і постійно роз­ширюється сфера вільного волевиявлення, яке сприяє розкриттю внутріш­нього потенціалу людей і досягається через систему інституцій і відносин, покликаних забезпечити умови для самореалізації окремих індивідів та їх­ніх об’єднань.

(лат. humanus—людяний) — 1) ідейний напрям у культурі Від­родження, який обстоював право на існування незалежної від релігії світсь­кої культури; 2) риса світогляду, яка в розумінні людини виходить з «вічних цінностей» і «природних прав». Г. долає національні, расові, релігійні та соці­альні обмеженості у ставленні до людини.

одне з основних понять китайської філософії, означає першо­причину, що породжує речі, шлях, долю, пустоту.

(лат. cfeduct/o — виводжу) — метод пізнання, в основі якого рух думки від загального до одиничного.