Лекція 6 Некласична та постнекласична філософія ХІХ-ХХІ ст.
Розглядається розвиток філософії після завершення класичної традиції. Некласична філософія поставила питання довіри до розуму. Після цього увагу філософів привернули інші, нерозумові здатності людини, які є не менш важливим для життя, ніж розум: інтуїція, віра, любов тощо.
План
1. Розуміння сучасної світової філософії.
2. Позитивізм. Неопозитивізм і постпозитивізм.
3. «Філософія життя».
4. Фрейдизм та неофрейдизм.
5. Екзистенціально-антропологічні напрямки.
6. Герменевтика.
7. Феноменологія.
8. Структуралізм.
9. Філософія доби Постмодерну.
6. Герменевтика
Герменевтика (від імені грецького бога Гермеса, який був посередником між богами і людною – витлумачував волю богів людям і повідомляв бажання людей богам) – спосіб філософування, центром якого є тлумачення, розуміння текстів. Найчастіше предметом дослідження виступає текст. Таким чином, провідна тема – проблема розуміння витлумачення, інтерпретації тексту.
Формування мови, виникнення писемності стимулювали розвиток герменевтики, актуалізували проблему розуміння з найдавніших часів. Цей процес набуває нового звучання у ХІХ ст. завдяки Фрідріха Шлейєрмахера. Основні твори: «Розмови про релігію», «Монологи», «Діалектика».
Сьогодні це напрям у філософії, що опрацьовує теорію і практику тлумачення, інтерпретації, розуміння; герменевтика тлумачиться насамперед як мистецтво розуміння чужої індивідуальності, «іншого», причому предметом герменевтики виступає навіть не зміст, а перш за все аспект виявлення, бо саме воно є втіленням індивідуальності. Провідними представниками філософської герменевтики ХХ ст. були Георґ Ґадамер, Поль Ріккер.
Основним питанням філософської герменевтики стає питання про те, як влаштоване, упорядковане те суще, буття якого полягає в розумінні. Для Ґадамера розуміння не тільки науковий метод, а й спосіб буття самої людини, що відкриває їй світ. Процес розуміння йде по герменевтичному колу, в якому часткове пояснюється із цілого, а ціле – з часткового. Предметом розуміння, на думку Ґадамера, є не смисл, вкладений в текст автором, а той предметний зміст, з осмисленням якого пов’язаний даний текст. За Ґадамером, герменевтика є філософією «тлумачення»: від тлумачення текстів до тлумачення людського буття, знання про світ і буття в ньому.
Якщо Ґадамер розробляє в герменевтиці онтологічний бік, то Поль Ріккер – гносеологічний. Будь-яке розуміння, на його думку, опосередковане знаками і символами. Під символом Ріккер розуміє будь-яку структуру значень, де один смисл є прямим, первинним, а інший – непрямим, побічним, вторинним, який можна сприйняти лише опосередковано, через первинний смисл. Він трактує герменевтику як інтерпретацію вузьких, обмежених символів і пререходить до аналізу цілісних культурних текстів як об’єкта інтерпретації.
Отже, герменевтика як філософська течія відтворила ідею цілісності культури, філософії, суспільства, надала метод аналізу культурних явищ; визначила поворот до загальнолюдських цінностей.
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла
Кернінг шрифтів
Видимість картинок
Інтервал між літерами
Висота рядка