Лекція 6 Некласична та постнекласична філософія ХІХ-ХХІ ст.

Розвиваючи суб’єктивістські традиції в нових історичних умовах, феноменологія заявила про себе однією з унікальніших течій у філософії XX ст., яка на основі виробленого нею оригінального методу аналізу свідомості намагалась розв’язати основні філософські проблеми буття і пізнання. Феноменологія (грец. phainomenon – той, що з’явився; logos – вчення) – суб’єктивно-ідеалістична течія філософії ХХ ст., яка зводить все суще до феноменів (явищ свідомості, даних з очевидністю) і описує їх за допомогою інтуїції. Творцем і відомим представником феноменології був німецький мислитель Едмунд Гуссерль (1859-1938 рр.). Основні праці: «Логічні дослідження», «Криза європейських наук і трансцендентальна філософія», «Перша філософія».

Гуссерль висунув ідею розбудови філософії як «строгої науки», тобто такої, що виходить з аналізу феноменів. Ними, на думку Гуссерля, є акти свідомості (саме сприймання), що дається людині з очевидністю, не підлягає сумніву. У буденному житті і науковому пізнанні людина приймає існування світу як щось само собою зрозуміле. Таке прийняття світу Гуссерль називає природною настановою.

Аналіз актів свідомості свідчить, що їм, на думку Гуссерля, властива інтенціональність – властивість бути спрямованими на щось, завжди бути свідомістю чогось. На думку Гуссерля, внаслідок такої процедури відкривається сфера трансцендентальної свідомості (свідомість як така, свідомість як сукупність певних правил функціонування, притаманних будь-якій конкретній свідомості).

Вивчення трансцендентальної свідомості і є, на думку Гуссерля, завданням феноменології, а методом вивчення свідомості є інтуїція. В сприйманні даються факти, в інтуїції – сутності, тобто не одиничне, а загальне.