Лекція 10 Гносеологія. Особливості методології пізнання в біологічних науках
План
1. Пізнання як предмет філософського аналізу
2. Істина і знання
3. Наука і наукове пізнання
4. Діалектика як теорія і як метод
4. Діалектика як теорія і як метод
Поняття діалектика. Діалектика – це особливий стиль мислення і особливе світосприйняття, побудовані на уявленнях про розвиток і взаємодію всього існуючого. Діалектичне світосприйняття має свою альтернативу – метафізику – метод, що заперечує якісний саморозвиток буття через протиріччя і тяжіє до побудови однозначної статичної картини світу
Діалектика вважається також особливим, переважно філософським методом пізнання світу, хоча загалом цей метод універсальний, придатний також і для науки, а подекуди і повсякденного вжитку.
Діалектика розглядає дійсність як:
• таку, що перебуває у процесі безперервного розвитку «по спіралі», коли кожен новий етап містить у концентрованому вигляді найзначніші досягнення попередніх етапів;
• суперечливу, що складається з різних, частіше за все протилежних, аспектів;
• цілісну і взаємопов’язану при всій своїй суперечливості (наприклад, пов’язані між собою світло і тінь).
Етапи історії діалектики. Виділяють три етапи в історії діалектики:
1. Антична суб’єктивна (Геракліт, Зенон, софісти, Сократ). Головний зміст – використання діалектичних прийомів для обґрунтування своєї філософської позиції; діалектика як мистецтво дискусії.
2. Класична об’єктивна (Ґ. В. Ф. Геґель, Ф. Енгельс). Головний зміст – розробка форм і методів логічного мислення, що дозволяють відтворити світ таким, яким він є насправді;
3. Сучасна нелінійна (герменевтика, П. Рікьор). Головний зміст – розкриття і тлумачення множинності сенсів, прихованих у навколишньому світі.
Закони діалектики. Класичний діалектичний метод спирався на певну теоретичну основу. Теорія діалектики (діалектика як теорія) визнавала в природі, суспільстві і людському мисленні наявність трьох фундаментальних законів: закону взаємного переходу кількісних змін у якісні, закону єдності та боротьби протилежностей і закону заперечення заперечення. Вони називаються основними, універсальними законами діалектики, оскільки, по-перше, притаманні всім сферам дійсності, тобто діють у природі; суспільстві та пізнанні; по-друге, розкривають глибинні підвалини руху та розвитку, їх джерело, механізм переходу від старого до нового, зв’язки нового зі старим, відношення і заперечення до заперечуваного.
Згідно з Законом взаємного переходу кількісних змін у якісні: якщо кількісні зміни перевищують певну міру, відбувається різкий якісний стрибок. Наприклад, нагріта до 100 °С вода перетворюється на пару, хоча за нижчої температури залишається просто гарячою водою.
Згідно із Законом єдності та боротьби протилежностей, усе у світі має свою протилежність. Виникнення, розвиток, нарешті розв’язання протилежностей є джерелом і причиною будь-якого руху.
Закон заперечення заперечення проголошує: нове з’являється шляхом заперечення старого. Водночас воно є поверненням до цього старого на значно вищому рівні. Наприклад, зернина породжує колос, у якому згодом дозріє велика кількість таких самих зернин.
Категорії діалектики. Категорії діалектики – універсальні логічні форми мислення, в яких відображаються загальні зв’язки, властивості і відношення, що мають місце в об’єктивній дійсності. У категоріях сконцентровано досвід і предметно-практичну діяльність багатьох поколінь людського суспільства. Без понять і категорій, у яких знаходять своє відображення і втілення результати пізнання, саме пізнання було б неможливим.
Головна категорія класичної гегелівської діалектики – «зняття», тобто збереження явища чи поняття у видозміненому вигляді. Кожен наступний етап акумулює в собі досягнення попередніх. Це означає, що у процесі розвитку не відбувається розривів: навпаки, на перший погляд непорівнянні явища можуть бути синтезовані, «зняті».
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла
Кернінг шрифтів
Видимість картинок
Інтервал між літерами
Висота рядка
Виділити посилання