2. Стиль бароко

На архітектуру і мистецтво епохи відродження величезний вплив справила творчість художника, скульптора, поета і архітектора Мікеланджело Буонарроті. Він створив в Римі багато будівель, в тому числі звів основну частину собору Святого Петра і заклав передумови створення нового стилю в архітектурі – бароко.

Архітектура бароко (іт. – химерний, дивний) характеризується ускладненими багатими, підкреслено експресивними формами, пишними фасадами та інтер'єрами. У плані це криволінійно окреслені, складні просторові побудови (рис. 1.4-1.6).

Надалі архітектура бароко своєрідно проявилася в кожній з країн Європи.


Рисунок 1.4 – Бароко. Церква Сан-Карло алле Кваттро Фонтане в Римі, Італія

Рисунок 1.5 – Бароко. Дзвіниця Софійського собору в Києві XVIII-XIX вв., пам'ятка української архітектури в стилі українського (козацького) бароко

Рисунок 1.6 – Бароко. Дрезденський Цвінгер, Німеччина

У ХVІІ столітті з розвитком бароко палацові меблі Італії та Південної Німеччини (шафи, кабінети, кабінети-секретери з відкидною дошкою для листа), що активно використовують архітектурні мотиви (кручені колони, розірвані фронтони), а також скульптурне різьблення та барвисту мозаїку, знаходять мальовничу пластику форм, пронизаних динамікою криволінійних обрисів і неспокійною грою світлотіні та часом буквально зливаються з декором інтер'єра (рис. 1.7). Навіть донині меблі Італії та Німеччини й, зокрема, італійські та німецькі кухні, зберегли свій неповторний помпезний і урочистий стиль, закладений багато століть назад.


Рисунок 1.7 – Меблі стилю бароко: а – стілець; б – кабінет; в – ліжко