Тема 4. Архітектурно-художні стилі епохи середньовіччя. Ренесанс. Бароко. Рококо

Відразу після середньовіччя в культурному та ідеологічному розвитку ряду країн Європи спостерігався період розквіту, обумовлений зародженням капіталістичних відносин і розквітом науки та мистецтва. Цей період, що характеризується рухом за відродження античної цивілізації, отримав назву Ренесансу (фр. – відродження).

Як архітектурний стиль Ренесанс виник в XV-XVI ст. в Італії і пізніше поширився по Європі. Найбільш значними будівлями в стилі Ренесанс є Базиліка Санта Марія Новела у Флоренції та Собор Святого Петра в Римі (рис. 1.1; 1.2).

Архітектурні композиції цього стилю вирішувалися на основі ордерної системи, розробленої ще древніми греками.

У Західній Європі в епоху Відродження (ХV-ХVІ ст.) удосконалювання побуту та тяга до комфорту обумовили подальший розвиток типів меблевих виробів (рис. 1.3). Увійшли у вживання двохярусні шафи, кабінети (скриньки з маленькими шухлядками під стільницею) для зберігання документів і коштовностей, ліжка рамної конструкції під балдахіном, скрині зі спинкою та підлокітниками – «кассапанка» (типово італійська форма), крісла, оббиті тканиною або шкірою. Виготовлені переважно з горіха, що легко піддається обробці, меблі (головним чином Італії) відрізнялися архітектонічною ясністю пластично закінчених композицій, гармонічним сполученням елементів архітектурного ордера (членування у формі пілястр, карнизів, тяг) і наповненістю площини фільонок рельєфними або мальовничими композиціями (на релігійні, міфологічні та інші теми).

Рисунок 1.3 – Меблі епохи Ренесансу:

а – стілець; б – крісло; в – ліжко з балдахіном