Тема 9. Колір в інтер’єрі закладів готельно-ресторанного бізнесу

Сучасні колористичні моделі можуть бути апаратно-залежними (наприклад, RGB и CMYK) та апаратно-незалежними (модель Ral). У більшості графічних програм є можливість перетворювати зображення однієї колористичної моделі в іншу. Сучасні монітори базуються на використанні адаптативної (additive) системи відтворення кольорів, при комбінуванні яких утворюється білий колір. Цифровий та офсетний друг базуються на використанні субтрактивної системи кольорів (CMY/CMYK). Крім того, існують ще Hue/Saturation/Value (HSV), карти CMYK, система кольорів Pantone, система CIE, стандартні кольори DIN і спектральні карти. Найбільш розповсюдженими є системи RGB і CMYK  (рис.2.18).

Колористична модель RGB. В основі RGB-моделі лежить відтворення будь-якого кольору шляхом додавання трьох основних кольорів: червоного (Red), зеленого (Green) і синього (Blue). Кожен колір – R, G або B – має свій окремий параметр, який указує на кількість відповідного компонента в кінцевому кольорі. 

Наприклад: 255, 64, 23 – колір, що містить сильний червоний компонент, трохи зеленого і зовсім небагато синього.

Природно, що цей режим найбільш підходить для передачі багатої палітри навколишнього середовища. Колірним простором RGB моделі є одиничний куб. Модель є апаратно-залежною, так як значення базових кольорів визначаються якістю застосованого у моніторі люмінофора. В результаті на різних моніторах одне і те ж зображення виглядає неоднаково. Колірна модель має більш широке колірне охоплення, ніж CMYK, тому іноді зображення, що чудово виглядають у RGB, значно програють у CMYK.

Кольорова модель RAL – німецький кольоровий стандарт, сформований у 1927 році. Інститутом RAL були розроблені колористичні стандарти, колір був розділений на діапазони й отримав однозначний цифровий індекс. Палітра кольорів з кожним роком розширюється відповідно до потреб ринку. Ця система кольорів знайшла використання у багатьох галузях, де необхідне правильне розуміння кольору.

У 1993 році була розроблена шкала RAL Design, що на сьогодні складається з 1825 відтінків, які систематично упорядковані для професійного колористичного дизайну за тоном, яскравістю і насиченістю кольору.

Отже, при застосуванні кольору в інтер’єрі може бути використано безліч різноманітних колірних поєднань. Однак існує два основних композиційних прийоми: тональний і контрастний.

Тональний прийом – колористична гармонія будується на поєднанні відтінків одного кольору (наприклад, блакитного) або за тональністю кольорів (жовтого і зеленого, жовтого й оранжевого і т.д.).

В інтер’єрі не повинно бути колористичної монотонності та одноманітності, доцільні хоча б незначні контрасти. М’яке поєднання близьких кольорів і їх відтінків, відсутність різких контрастів створюють спокійну, найбільш сприятливу для відпочинку і занять обстановку.

Контрастний прийом – колористична гармонія будується на поєднанні контрастних або додаткових кольорів.

Отже, вибір колористичних сполучень в інтер’єрі багатосторонньо обумовлений. У кожному конкретному випадку він орієнтується на вимоги функціонального процесу, санітарно-гігієнічні нормативи, загальну композиційну ідею, враховує структуру, форму і величину внутрішнього простору, особливості клімату й ландшафту зони будівництва, ступінь освітлення природним світлом, характер джерела штучного світла, розміри і матеріал огороджувальних поверхонь, колористичне оточення, мікроклімат приміщення та багато інших факторів, чия сукупність і створює психофізіологічну комфортність середовища.