Тема 12. Предметне середовище інтер’єру. Загальна характеристика меблів та текстильних матеріалів для закладів готельно-ресторанного бізнесу

Основні вимоги до сучасних меблів визначаються їх якісними характеристиками, виробничими та споживчими.

Споживчі показники меблевих виробів включають:

 *   функціональні – відповідність меблів їх призначенню, відповідність розмірів меблів розмірам приміщень, для яких вони призначені, зручність користування, правильна організація інтер’єру в приміщенні, економічне використання площ, можливість вільно переміщати елементи меблів, взаємозамінність вузлів і деталей меблів;

 *   ергономічні – меблі не повинні здійснювати шкідливий вплив на організм людини. Розміри меблів повинні відповідати розмірам тіла людини (антропометричним даним). Конструкція повинна забезпечувати найменшу стомлюваність при роботі. Меблі для відпочинку повинні забезпечувати максимально швидке відновлення працездатності. Стільці та крісла повинні виготовлятися з певним нахилом спинки та висотою сидіння. Форма предметів меблів, призначених для сидіння та лежання, повинна забезпечувати правильне положення хребта. М’які елементи меблів повинні рівномірно облягати тіло людини та тиск від маси тіла повинен розподілятися рівномірно. Для забезпечення правильного положення тіла при роботі за столом обов'язково враховують дистанцію та диференцію;

* гігієнічні – повинні забезпечувати нешкідливі умови для користування меблів (недопустимість виділення токсичних речовин, підтримування меблів у чистоті). Меблі повинні легко очищатися від забруднень. Найбільше жорстко ця група пред’являється для кухонних і дитячих меблів;

* естетичні – меблі повинні відповідати моді, інтер'єру.

У виробництві меблів використовуються різні матеріали. При розробці конструкції меблевих виробів, починаючи з самого початку проектування, дизайнер і конструктор повинні враховувати властивості матеріалів та їх зміну з часом, оскільки меблі експлуатуються десятками років.

Загальна класифікація матеріалів для виробництва меблів представлена на рисунку 12.1.

Рис. 12.1 Класифікація матеріалів для виробництва меблів

Матеріали, що застосовуються у виробництві меблів, поділяють на основні та допоміжні.

За допомогою основних матеріалів формують конструкцію та оформляють зовнішній вигляд виробу; вони входять до складу виробу.

Допоміжні матеріали застосовуються при виготовленні виробу, але не входять до його складу. Вони поділяються на виробничі та експлуатаційні.

Перші використовуються у виробничому процесі при обробці виробів (шліфувальні та поліруючі засоби, сполуки для відбілювання, вирівнювання і т. п.), другі – для підтримування у робочому стані обладнання, пристроїв (мастильні, обтирочні та ін.).

У залежності від призначення основні матеріали поділяються на конструкційні, лицювальні, клейові та оздоблювальні.

Конструкційні матеріали складають основу виробів, і їм належить провідна роль. За фізико-хімічними властивостями розрізнюють деревинні, полімерні матеріали, метали та ін.

Лицювальні матеріали – це шпон струганий та лущений, декоративні плівки, декоративний паперово-слоїстий пластик, шкіри, шкірозамінники, ламінати та ін.

Клейові матеріали використовують для склеювання різних виробів із застосуванням різноманітного обладнання, при збиральних та інших роботах, тому асортимент цих матеріалів дуже великий.

Оздоблювальні матеріали застосовують для утворення захисно-декоративних покриттів при виробництві виробів та обладнанні інтер’єрів. Вони мають різний склад і класифікуються за багатьма ознаками.

У меблевому виробництві виділяють також інші, додаткові групи основних матеріалів: матеріали для виробництва м’яких меблів, фурнітуру, скловироби, дзеркала.