Тема 12. Предметне середовище інтер’єру. Загальна характеристика меблів та текстильних матеріалів для закладів готельно-ресторанного бізнесу

Зміни в структурі споживчого ринку в бік підвищення долі полімерних матеріалів спричинені постійним зростанням дефіциту натуральної деревини, необхідністю підвищення продуктивності праці, зниженням матеріалоємності виробів, зростаючими вимогами до архітектурно-художніх форм виробів, їх якості, строку служби. Полімерні матеріали можуть випускатися з такими заданими властивостями, які необхідні для нормального функціонування конструкції.

За призначенням полімерні матеріали розділяють на конструкційні, лицювальні, клейові та оздоблювальні.

Як конструкційні матеріали, полімери забезпечують високу міцність і легкість виробів, їх стійкість до атмосферних впливів, зручність користування ними, оскільки виробам можна надавати будь-яку форму. У виробництві меблів знайшли широкого ужитку пластмаси різних видів.

Пластмаси. Це матеріали, отримані на основі високомолекулярних органічних єднань. На певній стадії переробки вони володіють властивостями пластичності, приймають будь-яку форму та зберігають її після припинення дії теплоти та тиску.

У залежності від еластичності пластмаси ділять на три групи: жорсткі (модуль пружності 700 МПа і вище), напівжорсткі (70-700 МПа) та м’які (до 70 МПа).

Пластмаси можуть бути монолітними та газонаповненими (ніздрюватої структури). Останні підрозділяють на піно- та поропласти. У пінопластах осередки ізольовані; щільність пінопластів – 0,03-0,3 г/см³. У поропластах полімер утворює системи осередків, які сполучаються, заповнених газом. Щільність поропластів – 0,3 г/см³ і вище. Газонаповнені пластмаси можуть бути жорсткими, напівжорсткими та еластичними.

Для виробництва конструкційних елементів застосовують термопластичні (поліетилен низького тиску, поліпропілен, ударостійкий полістирол, АБС- пластики, полівінілхлорид, склопластики, поліаміди та ін.) полімерні матеріали.

Поряд із перевагами пластмаси мають і низку недоліків. У порівнянні з деревиною вартість їх висока, вони більш чутливі до впливу температур та знакоперемінних навантажень, швидше старіють. За виключенням спінених, полімерні матеріали мають високу щільність.

Синтетичні лицювальні матеріали. Дефіцит струганого шпону обумовив використання різних синтетичних лицювальних матеріалів. Широкого розповсюдження набули плівки на основі паперів, просочених полімерними смолами. Застосовуються також паперово-шаруваті пластики, плівки на основі полімерних матеріалів, штучні шкіри.

Синтетичні лицювальні матеріали технологічні, сприяють підвищенню продуктивності праці і якості продукції. Їх застосування спрощує технологію, виключає підбір деталей за кольором та текстурою.

Номенклатура плівок визначена з урахуванням конкретних поверхонь виробів та обладнання (пласке пресування, каширувальне обладнання, лінії для виготовлення профільних погонажних виробів).

Декоративні паперово-шаруваті пластики представляють собою листовий матеріал із спресованих паперів, просочених термореактивними смолами. Верхній декорований шар може бути однотонним або мати малюнок, його поверхня – глянсова або матова. Ці пластики стійкі до дії гарячих та мийних засобів, хімічних та харчових продуктів, світлостійкі, мають високу міцність і твердість. Їх застосовують у виробництві меблів, для лицювання салонів вагонів, літаків, водного транспорту, а також стін, дверей будівель різного призначення, торгового обладнання і т. д.

Плівки на основі полімерних матеріалів виготовляють із композицій полівінілхлориду, поліпропілену, поліефіру та ін. Найбільш широкого застосування набули полівінілхлоридні плівки. Вони випускаються різних кольорів та рисунків, у тому числі з імітацією деревини, з тисненням. Полівінілхлоридні плівки стійкі до дії різних речовин, вологи, довговічні, мають гарний декоративний вигляд, відносно дешеві і вважаються якісним лицювальним матеріалом.

Штучні шкіри представляють собою тканину, трикотаж або нетканий матеріал, вкритий полімерною плівкою. Їх випускають з нітроцелюлозними та полівінілхлорідними покриттями. Уведення до плівкоутворюючих речовин різних барвників забезпечує штучним шкірам різні кольори, а пластичні властивості полімерів дозволяють отримати покриття з будь-яким рельєфним малюнком. За цільовим призначенням розрізняють штучні шкіри для оббивки жорстких та м’яких елементів виробів. Завдяки своїм властивостям шкірозамінники в ряді випадків є єдиним матеріалом, що використовується, наприклад, для оббивки меблів засобів транспорту.

Велике розмаїття матеріалів, що піддаються склеюванню, технологічні особливості процесу склеювання, умови експлуатації та вимоги до якісних показників виробів обумовили широкий асортимент клеїв, які застосовуються у меблевому виробництві.

Клеї повинні задовольняти таким основним вимогам:

•   забезпечувати високу міцність клейового з’єднання;
•   мати високу стабільність та життєздатність при зберіганні;
•   мати високий фактор діелектричних втрат;
•   бути волого-, водо- та біологічно стійкими;
•   бути нетоксичними;
•   бути простими у споживанні;
•   мати невисоку вартість;
•   зберігати механічну міцність у часі;
•   повинні за кольором бути близькими до матеріалів, що склеюються.