Тема 12. Предметне середовище інтер’єру. Загальна характеристика меблів та текстильних матеріалів для закладів готельно-ресторанного бізнесу

При виготовленні м’яких меблів використовуються різні матеріали – масивна деревина, ДСП та ДВП, пластмаси, метал, гнутоклеєні елементи, настильні, покривні та ін. Найбільш добротні меблі виготовляються з каркасами із цільної деревини. Металеві каркаси застосовують у тих випадках, коли вироби експлуатуються з підвищеними навантаженнями. Для виготовлення площинних елементів використовуються плитні матеріали, у тому числі і кускові відходи.

Комфортабельність м’яких меблів у значному ступеню визначають м’які елементи, якість яких залежить в основному від настильних матеріалів.

Матеріали для еластичних основ. Для еластичних основ ліжок, диванів- ліжок, кушеток, крісел, стільців застосовують різні циліндричні пружини, пружини «змійка», металеві стрічки, стрічки із полімерних матеріалів та ін.

Для виготовлення еластичних і гнучких основ використовують резинові стрічки. Їх випускають на тканинній (одно- або двохшарові) та безтканинній основах. Одношарові стрічки на тканинній основі отримують шляхом просочування резиною тканини, яка складається із нейлонової основи та бавовняного утка, двохшарові – результат просочування резиною тканини типу парусини. Просочені тканини розрізають на смуги. Резинові стрічки на безтканинній основі випускають на основі природного та синтетичного каучуків. Ширина стрічок для сидінь повинна складати 50 мм, для спинок – 30 мм, товщина – 4 мм.

Текстильні стрічки виготовляються із джуту та коноплі. Вони представляють собою тканинний матеріал, який використовують як гнучкі основи м’яких елементів меблів.

Настильні матеріали. Ці матеріали самостійно (іноді разом із пружинними блоками) формують м’які елементи меблів. Більш перспективними є газонаповнені полімерні матеріали. Вони дозволяють утворити майже будь-які форми м’яких меблів, спростити технологію, полегшити виріб, механізувати виробництво, знизити трудомісткість і т. д.

У якості синтетичних настильних матеріалів застосовують пінополіуретани (ППУ) на простих та складних поліефірах, пінорезину, гумовані волокна, вініпор.

Витрати настильних матеріалів можна зменшити, якщо сполучати ППУ з іншими матеріалами, які відрізняються пружністю. Різна щільність може бути досягнута і в одному формованому елементі (так звані інтегральні ППУ). Такі елементи можуть бути без оббивки, якщо перед заливанням компонентів до форм помістити оббивний матеріал.

Вати – ватник і ватин. Ватник представляє собою пласт бавовняної вати, з одної або з двох боків покритий тканиною та простьобаний нитками. Ватин холстопрошивний бавовняний – багатошарове бавовняне полотно, прошите бавовняною пряжею. Ватин вовняний – багатошарове полотно із вовняних та з хімічних волокон, покрите марлею та пров’язане прошивною пряжею.

Покривні та лицювальні матеріали. До них відносяться різні тканини, натуральні  та   штучні  шкіри   та   ін.   Тканини   розрізнюються  призначенням, застосованими волокнами, переплетінням ниток, способом обробки, розцвіченням. Тканини покривні застосовують для обтяжки внутрішніх елементів м’яких меблів – пружин, основ, бортів і т. д. Для цього придатні тканини з грубої пряжі рідкого переплетіння – мішковина, суворі бязь, полотно, міткаль.

Тканини лицювальні використовуються для зовнішньої оббивки, тобто для кінцевого оформлення виробів. Якість цих тканей визначає зовнішній вигляд, а також довговічність виробів. Декоративно-художні властивості тканей характеризуються кольором, рисунком та фактурою. Тканини бувають однокольорові, рівномірно пофарбовані, тонові та багатокольорові. Тканини останніх двох видів можуть бути з фактурним або орнаментальним рисунком.

До меблевих лицювальних тканин відносять гобелен, репс, плюш, тканини бавовняні та змішані, льняні та напівлляні, меблеві декоративні бавовняні, з хімічних волокон і змішані, тканини декоративні із хімічних ниток і пряжі та ін. Отримали розповсюдження тканини із синтетичних волокон з основою із капронової крученої нитки, штапельної або віскозної пряжі. Застосовуються також тканини, просочені пластмасами (дерматин меблевий на основі бавовняної тканини, гранітоль меблевий, що імітує шкіру, текстовініт оббивочний – бязь з полівінілхлорид ним покриттям).

Для оббивки меблів використовують натуральну шкіру: козячу (сап'ян, велюр, хром), свинячу та кінську (хром, юхта). Вони повинні бути еластичними, однакової невеликої товщини, без складок, мати рівномірний бархатний блиск. Шкіра є вартісним та дефіцитним матеріалом, тому застосовується при виробництві високоякісних меблів. Більше поширення отримали штучні шкіри. Однак із-за низької паро- та газопроникності їх не рекомендується використовувати для оббивки матраців, диванів-ліжок та інших меблів для відпочинку.

Залежно  від декоративних якостей тканини поділяють на дві групи: «пасивні» і «активні». 

Малюнок і колір перших носить фоновий характер. До активних, тобто більше яскравих тканин, відносяться переважно набивні. На відміну від тканинних завіс, де малюнок безпосередньо пов'язаний зі структурою матерії, набивний малюнок як би накладається на тканину.

Малюнок тканин для готелів може бути геометричний і образотворчий. Але характер малюнка повинен відповідати загальному характеру інтер'єру, краще вибирати лаконічний з невеликою кількістю колірних сполучень.

Фактура завіс повинна бути легше і простіше фактури меблевої тканини, яка в свою чергу повинна бути контрастною до фактури килима.

Для меблів найчастіше застосовуються фактурні та гладкі однотонні за забарвленням тканини, без малюнків та орнаментів. Меблі, оббиті такими матеріалами, найбільш органічно входить в інтер'єр, відповідаючи загальному оздобленню.