Лекція 14. Філософія техніки

До числа головних проблемних досліджень у філософії техніки можна віднести, окрім суто філософських суперечок щодо онтологічного та гносеологічного характеру техніки, такі проблеми, як: наслідки застосування комп'ютерів та можливість створення штучного інтелекту; зростання складності сучасної техніки та необхідність її оцінки; взаємозв'язки між технікою, суспільством, наукою та природою, шляхи й перспективи подальшого розвитку техніки тощо.

Проблема наслідків комп'ютеризації суспільства та створення штучного інтелекту є однією з головних у сучасній літературі з філософії техніки. Можна виділити певні напрями у цій сфері. Передусім, це праці, присвячені соціальним наслідкам комп'ютеризації. У західноєвропейських філософських дослідженнях звертається увага на те, що із застосуванням сучасних інформаційних засобів докорінно змінилися практично всі сфери життя сучасного суспільства — від державного управління до освіти й культури. Широко обговорюються проблеми, зумовлені цими змінами, — такі, як перетворення інформації на свого роду глобальний ресурс людства, потенційно можливе зростання відчуження людини в інформаційному суспільстві, зміни у соціальній структурі такого суспільства. Філософи намагаються сягнути соціопрогностичного рівня, не просто змальовуючи суспільство, але й прогнозуючи його соціальний розвиток. Класичним прикладом цього може бути концепція «глобального села» Г. Маклюена.

Певною мірою осторонь подібних досліджень стоять роботи, присвячені питанню створення штучного інтелекту та зміні у зв’язку з цим філософсько-антропологічної проблематики. Можливості сучасних технічних систем в обчисленні, розпізнаванні образів, перекладі, цілеспрямованій поведінці настільки значущі, що потребують перегляду традиційної межі між людським "духом" та машиною. Реакція філософів щодо цього полягає в констатації факту, що навіть за умов найточнішого моделювання сутнісні риси людини втрачаються при спробах їх відтворення в комп'ютерній програмі. Але традиційним уже є й контраргумент щодо невичерпних можливостей розвитку апаратних засобів і програмного забезпечення, які зроблять таке відтворення можливим. Сучасні програмні засоби спроможні не тільки навчатись та самонавчатись, а й здатні до так званої інтерактивної поведінки й корекції помилок, до самостійного пошуку та отримання інформації. Труднощі іншого ґатунку викликає філософська інтерпретація поведінки таких програм, як комп'ютерні віруси, здатні до свавільних дій, не залежних від волі людини, а іноді — й всупереч їй.

Чи означає це, що людина створює певне нове життя? Захисником цієї точки зору є прихильник біхевіористської інформаційної теорії пізнання К. Сейр. У своїй роботі «Кібернетика та філософія розуму» він обстоює думку, згідно з якою комп'ютер чи комп'ютерна програма, здатні до дій та цілеспрямованої поведінки, типової для людини. Отже, такі продукти можуть мати свідомість, що, зрештою, призводить до заперечення якісних розбіжностей між природою фізичних та духовних явищ.

Протилежний погляд базується на переконанні, що машина чи програма створюються людиною і в цьому сенсі є відображенням мети, яка була попередньо висунута людиною і для реалізації якої ця програма повинна виконуватись. У цьому випадку здатність програми до цілеспрямованої поведінки визначається її творцем.

Врешті-решт, питання щодо можливості створення штучного інтелекту, рівного або такого, що переважав би людський розум, зводиться до традиційного філософського питання про природу людського розуму взагалі. Без вирішення останнього навряд чи можливим є створення штучного інтелекту. В цьому контексті проводить свої дослідження Г. Дрейфус, автор книги «На що спроможний комп'ютер? Межі штучного інтелекту». Відомий польський письменник-фантаст і філософ С. Лем запропонував незвичайне вирішення цієї дилеми. Він припустив, що магістральним шляхом розвитку для комп'ютерів буде моделювання не інтелекту, а інстинктів та тропізмів. На його думку, розвиток штучного інтелекту суперечить одній з головних домінант усього технічного прогресу — принципу доцільності. І, оскільки більшість цілей, які постали перед розробниками сучасних інформаційних систем, можуть бути досягнуті поза звертанням до штучного інтелекту, остільки створення останнього стає другорядним завданням. Отже, сама постановка проблеми щодо наслідків створення штучного інтелекту є недосить коректною. Але в будь-якому випадку, відповідь на питання про те, чи здатні машини до самостійного мислення, буде ще довго бентежити думку філософів та інших людей.