1. Загальна характеристика світла в інтер’єрі

Загальновідомо, що 80 – 90% інформації про навколишній матеріальний світ людина одержує візуально за допомогою світла – природного і штучного. Пріоритетним для людини є природне освітлення енергія, що випромінюється у всіх напрямках і розповсюджується на великі відстані. Інтенсивність природного світла залежить від зміни часу дня, пори року та географічного положення. Воно необхідне людині для виконання процесів життєдіяльності, впливає на загальний психоемоційний і фізичний стан здоров’я людини у цілому. Природне світло є джерелом енергії на землі, воно здійснює на живі організми тонізуючий ефект, впливає на імунобіологічні процеси, покращує теплообмін, сприяє процесу обміну речовин та фотосинтезу, росту живих організмів тощо.

Зміна динаміки освітлення є необхідною для нормального протікання процесів життєдіяльності людини. Фізіологічні процеси протікають ритмічно, в так званому «цілодобовому» режимі. Подвійна природа світла вимагає дотримання ряду правил при формуванні оточення:

-     найбільш сприятливі умови для перебування в приміщенні і для здійснення трудових процесів створюються при природному освітленні, що забезпечує зв’язок із зовнішнім простором;

-     найбільш прийнятним є варіант, що враховує зміну часу доби. Він створюється при комбінуванні природного і штучного освітлення при збереженні візуального зв’язку із природним оточенням;

-     скорочення часу перебування в приміщенні при штучному освітленні, так як це світло при тривалій дії викликає: значну напруженість у роботі; погіршення координації; погіршення психомоторики; сповільнену, мляву реакцію серцево-судинної і дихальної систем; зниження активності вегетативної нервової системи.

В ергономіці, науці, що покликана забезпечити людині зручне життєве середовище, зазвичай використовують такі фотометричні терміни:

-     світловий потік, вимірюваний у люменах (лм);

-     освітленість, вимірюється у люксах (лк);

-     яскравість – фотометрична величина, що характеризується кількістю світлової енергії, яка відбивається від поверхні. Яскравість відповідає за психологічне відчуття освітленості.

Одиниця світлового потоку – люмен. Освітленість вимірюється в люменах на квадратний метр – люксах і в денний час складає 5400 – 10800 люксів.

Освітлення приміщення впливає на зорову оцінку простору, сприйняття його розмірів, кольору, наповнення, текстури. Об’єкти, що наповнюють простір, можуть поглинати, відбивати або пропускати світло.

Навколишнє середовище має природну зміну освітлення і кольору, воно створило низку сталих асоціативних відчуттів, що пов’язані із природними біоритмами людини. Таким чином, рівень освітлення простору впливає на емоційний стан людини: піднесення настрою, бадьорість і активність – у яскравий сонячний день; слабша активність, пригнічення настрою – під час сутінок.

У внутрішньому просторі за допомогою штучного освітлення є можливість регулювання кількості світла, його кольору і розподілення. Важливу роль має положення джерела світла відносно просторової форми. Рівень природного освітлення безпосередньо пов’язаний із географічною широтою, зміною сутінок і пори року. Також розміри, форма та розміщення світлових пройомів активно впливають на якість природного освітлення. У природних умовах штучний простір освітлюється, як правило, розсіяним світлом.

Природне світло діє за фізичними законами. Рівень освітлення залежить від сили світла, відстані від джерела і кута падіння світлових променів. Візуально це сприймається у вигляді інтенсивності світлотіней. При невеликих отворах у приміщенні відсоток розсіяного відбитого світла збільшується, є градація освітлення від темних до світлих ділянок. При більших отворах можна спостерігати відносну рівномірність світлорозподілу, що нагадує природні умови [30]. Максимально правильне уявлення про колір людина отримує при сонячному світлі опівдні.

Штучні джерела світла, що розміщуються всередині приміщення, є матеріальними елементами предметного наповнення інтер’єру. Для них характерною є можливість вільного направленого розподілення по площинах або використання прямого світла, що утворює тіні.

Штучне освітлення за розміщенням може бути загальним, місцевим і комбінованим, за інтенсивністю – розсіяним (м’яким), спрямованим, відбитим, комбінованим (рис. 2.19).


Спрямоване світло – світло, що дає на об’єкті різко виражену світлотінь, у деяких випадках – відблиски й освітлює тільки поверхні об’єкта, звернені до джерела світла. Решта його поверхні знаходиться в тіні.

Відбите світло – світло, що виникає при відображенні деяким предметом (насамперед його поверхнею) світлових хвиль, що падають на нього від джерела світла. Світловий потік прямує на стіни і стелю, звідки він відбивається, створюючи рівномірне освітлення.

Розсіяне світло – світло, що рівномірно й однаково освітлює всі поверхні об’єкта, внаслідок чого на них відсутні тіні, відблиски і рефлекси. Світловий потік лампи, розсіюючись крізь плафон з напівпрозорого матеріалу, створює рівномірне освітлення.

При проектуванні середовища проживання й особливо робочих зон (місць) повинна бути вирішена проблема освітлення як природним (денним), так і штучним світлом.

Природне розсіяне світло із м’якими тінями, як світло, що не виявляє форму (важкість, вагу, об’єм), сприяє ілюзорному розширенню простору та полегшенню об’ємів. Приміщення із світлим матовим оздобленням основних поверхонь сприяє розсіяному світлу і створює візуальне полегшення всіх об’ємів і площин.