Огляд глосарія за абеткою

Спеціальні | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї | Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я | Все

Сторінка:  1  2  (Далі)
  Все

Е

Едема (гр. oidema набряк)

— опухання тканини внаслідок великого накопичення серозної рідини в тканинних просторах при порушенні водно-сольового обміну. Служить клінічною ознакою при ряді інфекційних хвороб


Екзотичні інфекції

- в суворому значенні це хвороби, що ніколи не зустрічалися на даній території. Як правило ж цим визначенням означають категорію хвороб (збудників, їх різновидів), приурочених до екзотичних країн (тропічні інфекції типу африканської чуми свиней і коней, деякі кровопаразитарні інфекції) або тих, що не мають природних умов для розповсюдження на контрольованій території, але разом з тим ензоотичних для інших регіонів.


Елімінація (лат. elimino видаляти)

— елімінування, усунення, виключення, напр. Е. збудника після того, як перехворіє тварина.


Емерджентні інфекції (від англ. emergency - непередбачений випадок, надзвичайні обставини)

 - хвороби і збудники, які виникли або виявилися раптово, несподівано, як правило невідомі, і цим зумовлюючи надзвичайні епізоотичні ситуації, як правило, дуже напружені. До них відносяться (1) нові, раніше невідомі науці інфекції (наприклад, вірусна геморагічна хвороба кролів, репродуктивно-респіраторний синдром свиней), (2) відомі хвороби в нових, змінених формах вияву і перебігу (лістеріоз як харчова інфекція), що перейшли на нові види сприйнятливих тварин (везикулярна хвороба і висип свиней, губчаста енцефалопатія ВРХ) або в нові, невластиві нозоареали (лихоманка долини Ріфт в Єгипті, американський міаз в північній Африці), (3) старі, раніше переможені і контрольовані хвороби, що знову набули несподіваного поширення (туберкульоз).


Ендогенна інфекція

 - інфекція внаслідок активації власної «умовно-патогенної» мікрофлори організму. Синоніми: аутоінфекція, аутогенна інфекція.


Ензоотія (від гр. en - всередині)

- Заразна хвороба або збудник, постійно приурочена до певної місцевості в зв’язку з природними і соціально-економічними факторами. Ензоотичним також означають рівень захворюваності, звичайний для певного регіону. Гіперензоотією вважається постійна висока ураженість (інфікованість) популяції з інтенсивною циркуляцією збудника, що характерно для деяких кровопаразитарних інфекцій, інвазій і інфестацій.


Епізоотична карта

 — карта, що відображає епізоотичну ситуацію (обстановку) конкретного періоду на певній території (господарство, район, область, край, республіка, зона): розміщення неблагополучних пунктів, рівень і динаміку захворюваності.


Епізоотичний ланцюг

 — комплекс обов’язкових елементів епізоотичного процесу, що визначають можливість виникнення і розповсюдження хвороби; джерело збудника інфекції, фактори передачі і сприйнятливі тварини.

 - ланцюгова послідовність трансмісії заразного начала від джерела сприйнятливій тварині, поняття, що конкретизує трансмісію. У залежності від способів і шляхів передачі збудника епізоотичний ланцюг може бути різним. Три основних її типи відображають (1) векторне розповсюдження, яке відноситься як до традиційних трансмісивних (кров’яних) інфекцій (86), які передаються членистоногими переносниками (арбовірусні, протозойні інфекції), так і до хвороб, що передаються ін’єкційним способом через укус хворими тваринами з невральною локалізацією збудника (сказ, хвороба Ауєскі жуйних), (2) пряму передачу, яка також ділиться на горизонтальну і вертикальну (від батьків потомству), а до останньої, крім внутрішньоутробного зараження, відноситься і паравертикальна передача в постнатальний період (наприклад, при трансмісивному гастроентериті свиней), і (3) передачі патогенів через сапрофітну фазу, типову для сапронозів, а також харчових, кормових токсикоінфекцій і всіх випадків, коли збудник проходить стадію розмноження і накопичення в неживих резервуарах (64) і ампліфікаторах (65) (прикладами останніх можуть служити продукти пташиного походження при сальмонельозі людей, викликаному Salmonella eriteritidis, силос і інші консервовані рослинні продукти при лістеріозі, джерела води при лептоспірозах). У епізоотичних ланцюгах трьох типів реалізовуються джерела збудника трьох принципово різних груп - (1) живі переносники (живі вектори), (2) хворі тварини або (3) субстрат сапрофітів (абіотичні чинники).



Епізоотичний процес (лат. processus просування)

- виникнення і розповсюдження заразної хвороби в популяції тварин, результат взаємодії популяція збудника + популяція сприйнятливих тварин з участю рушійних сил - джерела збудника, механізму передачі і розповсюдження, сприйнятливих організмів, заснований на реалізації епізоотичного ланцюга. Суть епізоотичного процесу - екологія збудника в популяціях сприйнятливих організмів (В.М. Жданов). Для паразитарних систем епізоотичний процес є одним з основних атрибутів функціонування і стабільності; тільки в цьому випадку епізоотичний процес як основа циркуляції збудника безперервний, неминуче зараження, зустріч паразита з хазяїном для підтримки його біологічного виду, здійснення життєвого циклу. По своїй суті епізоотичний процес при паразитозах - смисловий аналог паразитарної системи в дії.

— безперервний (ланцюговий) процес виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб тварин, що розвиваються за наявності джерел, факторів передачі збудника інфекції і сприйнятливого поголів’я. Безперервність специфічна для епізоотичного процесу і пов’язана з контагіозністю (заразністю) інфекційних хвороб — їх здатністю розповсюджуватися внаслідок передачі збудника від заражених тварин здоровим. Природною передумовою епізоотичного процесу служить біол. паразитизм. Безперервність ланцюга послідовних заражень — обов’язкова умова збереження біол. видів патогенних мікробів, що в процесі еволюції пристосувалися до паразитування в організмі тих або інших тварин.



Епізоотія (епі- + zoon тварина

 - одна з форм інтенсивності епізоотичного процесу для певної території і періоду часу, що характеризується (1) захворюваністю, що значно перевищує як правило ту, що реєструється, (2) реалізацією всіх атрибутів епізоотичного процесу, (3) спільністю джерела інфекції, (4) очевидним епізоотичним ланцюгом і (5) зв’язком між окремими випадками хвороби.

) — один із ступенів кількісного вираження інтенсивності (напруженості) епізоотичного процесу, що характеризується широким розповсюдженням інфекційної хвороби, що охоплює господарство, район, область, республіку, країну. Рівень її розповсюдження при цьому перевищує рівень звичайної (спорадичної) захворюваності, характерної для даної місцевості. Е. властиво наростання числа випадків хвороби (масовість), спільність джерела збудника інфекції, одночасність ураження, яка визначається тривалістю інкубаційного періоду і територіальною близькістю окремих випадків хвороби, тому можлива передача збудника від цього джерела (між окремими випадками хвороби простежується епізоотологічна зв’язок)




Сторінка:  1  2  (Далі)
  Все